24 березня 2009 р.
№ 1/248
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Панової І.Ю.,
суддів
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Української гірничо-промислової компанії"
на ухвалу
господарського суду Донецької області від 19 грудня 2008 року
у справі
господарського суду
№ 1/248
Донецької області
за позовом
акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"
до
державного підприємства "Селидівугілля"
про
за заявою
про
за участю
стягнення 940 000 грн.
- товариства з обмеженою відповідальністю "Української гірничо-промислової компанії"
заміну сторони у виконавчому провадженні
відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції
за участю представників сторін:
ТОВ "Української гірничо-промислової компанії" Осадчого М.М.,
Калантая М.А.,
Рішенням господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року частково задоволено позов акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" (далі -АКАБ "Україна") і стягнуто з державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Росія" (далі -ДВАТ "Шахта "Росія") на користь АКАБ "Україна" 470 000 грн. основного боргу та 1 818 грн. судових витрат, на виконання рішення 4 липня 2003 року видано наказ.
Ухвалою від 29 грудня 2003 року у виконавчому провадженні у справі № 1/248 замінено сторону - ДВАТ "Шахта "Росія" на його правонаступника державне підприємство " Селидіввугілля" (далі -ДП "Селидіввугілля"), видано відповідний наказ.
19 серпня 2008 року до місцевого господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" (далі -ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія") із заявою, в якій просило: замінити сторону у виконавчому провадженні, щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 29 грудня 2004 року № 1/248, АК АПБ "Україна" на ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія", видати новий наказ, анулювати наказ господарського суду Донецької області від 29 грудня 2004 року № 1/248, визнати ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" стороною (правонаступником) замість АК АПБ "Україна" у правовідносинах за борговими зобов'язаннями ДП "Селидіввугілля" за рішенням господарського суду Донецької області від 23 червня 2004 року у справі № 1/248.
В обґрунтування заяви товариство послалося на укладений між ним та АК АПБ "Україна" договір про відступлення права вимоги від 16 липня 2008 року та приписи ст.ст. 104, 512-514, 516 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 1, 41, 54, 56, 117 Господарського процесуального кодексу України.
27 листопада 2008 року до суду першої інстанції Відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції (далі -ВДВС) на підставі ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" також подав заяву про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні -АК АПБ "Україна" на ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія".
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19 грудня 2008 року (судді: Азарова З.П. - головуючий, Овсяннікова О.В., Дучал Н.М.) ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" та відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість заміни сторони у виконавчому провадженні внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 19 грудня 2008 року ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати; винести нове рішення про заміну АКАБ "Україна" на ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу господарського суду першої інстанції від 29 грудня 2003 року у справі № 1/248 та видати новий наказ; визнати ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" правонаступником АКАБ "Україна" у відносинах по боргових зобов'язаннях ДП "Селидіввугілля" за рішенням господарського суду від 23 червня 2003 року у даній справі.
В уточненні до касаційної скарги ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" просило замінити сторону АКАБ "Україна" на ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 4 липня 2003 року у справі № 1/248 та зобов'язати господарський суд Донецької області видати новий наказ про примусове стягнення з ДП "Селидіввугілля" на користь ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" основного боргу у розмірі 470 000 грн., 1 700 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Анулювати наказ господарського суду Донецької області від 4 липня 2003 року № 1/248, визнати ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" правонаступником АКАБ "Україна" у вказаних правовідносинах.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 512 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України "Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників та інших кредиторів акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім іншого, заявник касаційної скарги вважає неправомірним висновок господарського суду про те, що кредитор має право уступати свою вимогу лише до прийняття судом рішення і посилається на те, що Закон України "Про виконавче провадження" не встановлює жодних обмежень щодо порядку та способу заміни сторони у виконавчому провадженні; оформлення судовим рішенням права вимоги товариства до відповідача не порушує інтересів первинного кредитора (стягувача), який фактично продає своє право вимоги, а для боржника суть зобов'язання не змінюється.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги з урахуванням наданих до неї уточнень, проаналізувавши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зобов'язання ДП "Селидіввугілля" перед АК АПБ "Україна" підтверджені рішенням господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року у справі № 1/248, яке набрало законної сили.
На виконання судового рішення у даній справі господарським судом Донецької області 4 липня 2003 року було видано наказ, який перебуває на виконанні у ВДВС .
ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" звернулося до господарського суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та поясненнями до неї, з яких вбачається, що ДП "Селидіввугілля" не виконало своїх зобов'язань за кредитною угодою перед АКАБ "Україна", стосовно якого законодавством встановлена особлива процедура ліквідації та відповідно ліквідатору банку надано виключне право вчиняти дії щодо продажу або уступки права вимоги банку.
Як зазначено в поясненнях, інформація про продаж на відкритих торгах (аукціонах) активів АКАБ "Україна" після проведення оцінки боргових зобов'язань ДП "Селидіввугілля" була розміщена в друкованих виданнях: у всеукраїнській газеті "Україна Бізнес" та регіональній газеті "Кур'єр".
Вказані обставини стали передумовою для укладення між АКАБ "Україна" (первісний кредитор) в особі ліквідатора та ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" (новий кредитор) договору від 16 липня 2008 року, предметом якого є відступлення права вимоги, що належить первісному кредиторові, по всіх зобов'язаннях, які виникли у правовідносинах АКАБ "Україна" з ДП "Селидіввугілля" та підтверджені, зокрема, рішенням господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року у справі № 1/248 (п. 1.1 договору відступлення права вимоги) (а.с. 126).
Відповідно до п. 1.2 цього договору новий кредитор набуває наступних прав: вимагати від боржника сплати боргових зобов'язань, зазначених у п. 1.1 договору, користуватися правами сторони, передбаченими чинним законодавством, інших прав, що існували у первісного кредитора по відношенню до боржника -ДП "Селидіввугілля" до моменту укладення цього договору, а також тих, що можуть виникнути після укладення договору.
Відмовляючи у задоволенні заяв ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" та ВДВС про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції дійшов висновку, що після видачі наказу на виконання рішення АКАБ "Україна" набув статусу стягувача, а не кредитора, а заміна внаслідок відступлення права вимоги не допускається на стадії виконання судового рішення.
Колегія суддів касаційної інстанції, погоджуючись з тим, що виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя і заміна сторони на цій стадії може відбуватися як на підставі та у порядку, визначеному ГПК України, так і Законом України "Про виконавче провадження", разом з тим відмічає, що правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.
Правонаступництво може бути універсальним (загальним) або частковим. За універсальним правонаступництвом до правонаступника переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За частковим правонаступництвом від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі суб'єктивні права або обов'язки, зокрема, у результаті відступлення права вимоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Положення цієї статті кореспондуються з положеннями ст. 378 ЦПК України.
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження -з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Так, підставою правонаступництва є відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
правонаступництва;
виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.
Як встановлено господарським судом, перехід прав кредитора підтверджується укладеним між банком та товариством договором про відступлення права вимоги, який є дійсним.
Договір про відступлення права вимоги від 16 липня 2008 року укладений на оплатній основі, оскільки п. 2.1. договору передбачено обов'язок нового кредитора сплатити первісному кредитору грошові кошти у розмірі 638 100 грн. за отримане права вимоги. У такому випадку на вказані відносини розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу відповідно до ст. 656 ЦК України.
Згідно із ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.
Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до ст. 599 ЦК України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Отже, заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Законом України "Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників та інших кредиторів акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" встановлена особлива процедура ліквідації АКАБ "Україна" і ліквідатору банку було надано право, зокрема, здійснювати продаж (уступку) вимог банку, утворених кредитними та вексельними боргами за ліквідаційною вартістю без будь-яких обмежень.
За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає неправомірним висновок суду першої інстанції щодо неможливості заміни АКАБ "Україна" у виконавчому провадженні на ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія", а вимоги товариства щодо заміни сторони у виконавчому провадженні визнає такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення. Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду ( ч. 2 ст. 11113 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 19 грудня 2008 року у справі № 1/248 скасувати, прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" та відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Здійснити заміну акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" на товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду Донецької області, виданого за рішенням господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року у справі № 1/248.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Головуючий І. Панова
Судді А. Заріцька
Л. Продаєвич