24 березня 2009 р.
№ 10/1994
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"
НАК "Нафтогаз України"
на ухвалу господарського суду Черкаської області від 30.10.2008р. та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 09.12.2008р.
у справі №10/1994
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго"
про стягнення 5 128 821,06 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Чижевська Р.В. -довіреність у справі,
від відповідача: Чорний С.Г. -довіреність у справі,
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.05.2008р. позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КП "Уманьтеплокомуненерго" про стягнення 5 128 821,06 грн. задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 3 560 963,49 грн., 1 055 340,75 грн. інфляційних втрат, 179 353,07 грн. 3% річних та 166 000,0 грн. пені. В решті позову відмовлено. (а.с.106 т.1).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.07.2008р., залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.09.2008р., за заявою відповідача відстрочено виконання рішення суду від 29.05.2008р. до 1 листопада 2008р. (а.с.118, 128, 151-154 т.1).
У жовтні 2008р. відповідач звернувся до господарського суду Черкаської області із заявою про розстрочення виконання рішення суду від 29.05.2008р. в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені строком на 60 місяців. При цьому, повідомив, що основний борг перед позивачем у сумі 3 560 963,49 грн. ним сплачений повністю.
Вказана заява обґрунтована важким матеріальним станом підприємства по розрахунках за спожиті енергоносії, спричиненим населенням та бюджетними установами, які неналежним чином проводять розрахунки за спожиту теплову енергію, різницею в тарифах на теплову енергію, що вироблялась та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичній вартості теплової енергії. Також відповідач посилається на те, що його борг перед позивачем виник виключно через не покриття витрат підприємства тарифами на житлово-комунальні послуги, а залишок несплачених коштів, присуджених до стягнення судовим рішенням, не є основним боргом і позивач не може на цих коштах базувати свою господарську діяльність, а тому права позивача не будуть грубо порушеними. Стверджує, що негайне виконання рішення призведе до неможливості виконання відповідачем покладених на нього обов'язків з забезпечення установ та організацій тепловою енергією, проведенню ремонтних робіт на теплових трасах, закупівлі матеріалів.
Позивач, заперечуючи проти задоволення заяви відповідача, посилається на відсутність фактичних та правових підстав для задоволення заяви, а також зазначає, що невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за отриманий природний газ перед НАК "Нафтогаз України" в подальшому призведе до невиконання останнім грошових зобов'язань перед іноземними постачальниками, що може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.10.2008р. (суддя В.В.Шумко), залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. (головуючий, суддя Чорногуз М.Г., судді Мазур Л.М., Фаловська І.М.), заяву відповідача задоволено частково: розстрочено виконання рішення суду від 29.05.2008р. в частині стягнення 1 055 340,75 грн. інфляційних втрат, 179 353,07 грн. 3% річних та 166 000,0 грн. пені зі сплатою щомісячно, рівними частинами, строком на тридцять місяців, до 01 травня 2011 року, з правом боржника на сплату вказаних сум стягувачу більшими частинами і в коротший строк.
Вказані ухвала та постанова ґрунтуються на положеннях ст.121 ГПК України та фактично обґрунтовані тим, що причиною заборгованості відповідача є невідповідність тарифів на теплозабезпечення фактичним витратам, які несе підприємство-виробник теплової енергії, а також постійна заборгованість населення, бюджетних організацій з оплати послуг з теплопостачання. Відповідач повністю сплатив позивачеві основний борг минулих років за рішенням суду, а решта стягнутої за рішенням суду суми не є основним боргом відповідача перед позивачем, тому стягнення її у більш тривалий період не є істотним порушенням прав та інтересів позивача.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити відповідачу у наданні розстрочки виконання рішення суду у даній справі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Статтею115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України “Про виконавче провадження".
В силу ст.121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.
Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тому, є помилковим посилання судів, як на підставу для надання розстрочки виконання рішення, на відсутність вини відповідача у виникненні боргу та на заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання.
Також є помилковим посилання суду апеляційної інстанції на проведення відповідачем реструктуризації заборгованості за спожиту теплову енергію, оскільки Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" передбачає право на реструктуризацію заборгованості наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, на термін до 60 місяців. Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону він набрав чинності з 01.07.2003р. Отже, в порядку, визначеному названим Законом, підлягає реструктуризації заборгованість, яка виникла у період до 01.07.2003р. Між тим, як вбачається із рішення суду від 29.05.2008р. у даній справі, з відповідача стягнуто заборгованість за природний газ, поставлений позивачем у продовж січня -грудня 2006 року.
За таких обставин, задовольняючи відповідну заяву відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду, суди виходили не з того, що виконати рішення неможливо або з певних причин складно, а помилково взяли до уваги негативні наслідки виконання такого рішення для відповідача, що суперечить вимогам ст.121 ГПК України. Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан, за змістом ст.121 ГПК України, не є підставою для розстрочення виконання рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди двох інстанцій не врахували наведених правових норм, не дали належної правової оцінки запереченням позивача, у зв'язку з чим оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню, а заява відповідача про розстрочення виконання рішення залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 30.10.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. у справі №10/1994 скасувати.
3. Заяву Комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" про розстрочення виконання рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2008р. у даній справі залишити без задоволення.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій