16 березня 2009 р. № 11/233
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддівКота О.В.
Шевчук С.Р.(доповідач),
Владимиренко С.В.
розглянувши
касаційну скаргу
на постанову
у справі Закритого акціонерного товариства "Укратоменергобуд"
Львівського апеляційного господарського суду
від 25.11.2008 р.
№ 11/233
за позовом
до
третя особа
про Закритого акціонерного товариства "Укратоменергобуд"
Акціонерного товариства відкритого типу "Енерговисотспецбуд"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алія"
стягнення 642574,14 грн., в т.ч. 431543,2 грн. збитків, 20891,42 грн. -3% річних, 154764,78 грн. інфляційних втрат, 35374,74 грн. пені.
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Косовський М.В. (дов. №444 від 16.03.2009р.)
- відповідача: Яцюк М.І. (дов. № 45 від 12.03.2009р.)
- третьої особи: не з'явився;
Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.07.2007 р. у справі №11/233 (суддя: Грязнов В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 р. (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 431548,20 грн. залишку авансу, 9597,70 грн. інфляційних, 6242,59 грн. 3% річних, 35374,74 грн. пені.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.08р. рішення господарського суду Рівненської області від 17.07.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року у справі № 11/233 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Рішенням господарського суду від 26.09.2008р. (суддя Савченко Г.І.) в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. (колегія суддів у складі: Краєвської М.В. -головуючий, суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.) вказане рішення суду залишено без змін.
Закрите акціонерне товариство "Укратоменергобуд" не погоджуючись з постановою та рішенням у справі звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову та рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В судове засідання представники третьої особи не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у відсутності зазначених представників сторони.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2005 р. ЗАТ "Укратоменергобуд" (генпідрядник за договором, позивач у справі) та Кузнецовським АТВТ "Енерговисотспецбуд" (підрядник за договором, відповідач у справі) уклали договір підряду № 21-09/2005 та додатки до нього, згідно з п.1.1 якого підрядник зобов'язався власними силами та засобами виконати якісно роботи з ремонту гідроізоляції огороджуючих конструкцій басейну витримки та перевантаження реакторного відділення блоку № 3 Рівненської АЕС у м. Кузнецовську Рівненської обл. відповідно до затвердженого графіка виконання робіт, а генпідрядник зобов'язався прийняти роботу й оплатити її вартість у строки та на умовах, визначених договором та додатками до нього.
Датою закінчення робіт є дата підписання акту здачі об'єкта в експлуатацію, здача-приймання виконаних робіт оформляється актами виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підрядник щомісяця до 20 числа подає генпідряднику (п.п.2.3., 4.1 договору).
На підставі п.5.15 договору позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 626 788 грн. Проте умови вказаного пункту договору передбачають, що за місяць до початку виконання робіт за цим договором генпідрядник перераховує підряднику аванс у розмірі 512 000 грн. Керуючись даним пунктом договору, позивач зобов'язаний був перераховувати авансові кошти в сумі 512 000 грн. 10.11.2005 р., а перерахував 626 788 грн. лише 22.12.2005 р., що підтверджується банківською випискою про надходження коштів (а.с.38).
Згідно з п.7.3 договору в разі невиконання чи неналежного виконання підрядником взятих на себе зобов'язань останній повинен повернути генпідряднику перераховані в рахунок авансу грошові кошти (в силу їх безпідставного використання), а також сплатити пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день використання авансу.
Позивач запропонував відповідачу повернути залишкову суму авансу в зв'язку із закінченням 01.07.2006 р. строку дії договору генерального підряду. Листом №612 від 04.07.2006 р. відповідач повідомив, що робіт виконано на суму 195245 грн., а борг складає 431543 грн. та просив дати згоду на погашення боргу шляхом передачі матеріалів відокремленому підрозділу Рівненська АЕС або укладення договору про виконання робіт у 2006 р.
Повідомлення про відмову від договору та вимога про повернення 431543 грн. авансу, як вбачається з листа-вимоги від 30.11.2006 р. № 1300, залишені відповідачем без задоволення.
При зверненні з позовом до суду Закрите акціонерне товариство "Укратоменергобуд" обґрунтовувало свої вимоги з посиланням на ст. ст. 837, 849 ЦК України. Зокрема зазначало, що відповідач обумовлених Договором підрядних робіт не виконав, а тому скориставшись правом одностороннього розірвання договору і письмово повідомив про це відповідача, поставивши йому вимогу про повернення залишку авансу. А крім того, відповідач відповідно до п. 7.3. договору відповідач також повинен сплатити пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день використання авансу
Судами попередніх інстанцій зазначено, що господарсько-правова відповідальність як і будь-яка інша юридична відповідальність є наслідком вчинення винною особою правопорушення. Така відповідальність настає за наявності таких умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Такі ж умови містяться і в ЦК України, зокрема, статтею 611 ЦК України передбачено настання таких ж правових наслідків як відшкодування збитків, які можуть бути застосовані в разі порушення зобов'язань.
Виходячи зі змісту ст.225 ГК України, збитками, які підлягають відшкодуванню особою, котра допустила господарське правопорушення є, зокрема, вартість невиконаних робіт, розмір яких повинен бути реальним і доведеним кредитором відповідно до вимог ч.2 ст.623 ЦК України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у порушення вимог пункту 5.15 договору не здійснив вчасного фінансового забезпечення відповідача, що призвело до затягування часу придбання необхідних матеріалів для виконання ремонтних робіт за договором.
Згідно з п.3.2.2 договору підрядник має право залучати для виконання визначених цим договором обсягів робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні й інші організації за згодою генпідрядника.
Так, 21.12.2005 р. між Кузнецовським АТВТ "Енерговисотспецбуд" і ТОВ "Алія" (підрядник за договором, третя особа в справі) укладено договір підряду № 21-12/2005, за яким підрядник зобов'язується протягом строку дії договору власними силами та засобами виконати якісно роботи по ремонту гідроізоляції огороджуючих конструкцій басейну витримки та перенавантаження реакторного відділення блоку № 3 Рівненської АЕС в м.Кузнецовськ Рівненської обл. згідно з затвердженим графіком виконання робіт, а замовник зобов'язується прийняти роботи й оплатити їх вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором і додатками до нього.
В даному випадку відповідач на перераховані позивачем кошти та на виконання п.п.5.15, 5.16 договору № 21-12/2005 і п.5.16 договору № 21-09/2005 23 грудня 2005 року перерахував суму в розмірі 594 000 грн. ТзОВ "Алія" як аванс на виконання ремонтних робіт згідно з договором № 21-12/2005 від 21.12.2005 р. відповідно до призначення платежу на платіжному дорученні.
ТзОВ "Алія" на виконання умов договору № 21-12/2005 від 23.12.2005 р. було придбано матеріали для виконання ремонтних робіт по гідроізоляції огороджуючих конструкцій басейну витримки та перенавантаження реакторного відділення блоку № 3 Рівненської АЕС згідно з накладною № 0111301 (постачальник суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, покупець ТзОВ "Алія") від 13.01.2006 р. на суму 208 576, 8 грн.; видатковою накладною № РН-МРО11998 (постачальник ПП "Моноандр", покупець ТзОВ "Алія") від 28.12.2005 р. на суму 370 000 грн.
Таким чином, суди прийшли до висновку, що Кузнецовське АТВТ "Енерговисотспецбуд" належним чином виконало взяті на себе за вказаним договором зобов'язання, а саме: придбало матеріали на виконання підрядних робіт, що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2005 р. і накладними на отримання матеріалів на проведення ремонтних робіт між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, ПП "Моноандр" і ТзОВ "Алія" , а також тим, що відповідачем не порушено жодної з вимог щодо якості та термінів виконання ним підрядних робіт ні за договором № 21-09/2005, ні за договором 21-12/2005, оскільки позивач жодних претензій з приводу якості та термінів виконання підрядних робіт не висловлював, про що свідчить відсутність жодного доказу в матеріалах справи.
Крім того, на думку судів попередніх інстанцій позивач не виконував умов пункту 3.3.1 договору № 21-09/2005, за яким він зобов'язується надати відповідачу фронт робіт, скласти дефектну відомість об'ємів виконуваних робіт. В обґрунтування цього згідно з затвердженим графіком в порядку п.3.3.1 вказаного договору для виконання підрядних робіт передбачалося 52 доби, а позивач фактично надав відповідачу допуск до виконаних робіт по ремонту гідроізоляції лише 16 діб, з 05.01.2006 р. по 14.01.2006 р. і 14.02.2006 р. по 19.02.2006 р. Це стало причиною того, що відповідач зупинив роботу по ремонту гідроізоляції через заборону позивача виконувати ремонтні роботи. Дії відповідача повністю кореспондуються з частиною 3 статті 320 ГК України, якою передбачено, що підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими.
Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції зазначили, що позивач не обґрунтовано відмовився в односторонньому порядку від договору підряду.
Згідно з ч.2 ст.849 ЦК України, на яку посилається позивач, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зазначив, що аванс використаний за призначенням, тому відсутні підстави для його повернення та стягнення пені, річних і втрат від інфляції, оскільки у діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як ні суд першої інстанцій, ні апеляційний господарський суд під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з'ясували до кінця дійсні (правові) підстави стягнення чи не стягнення грошових коштів та не перевірили в повному обсязі, правову природу договірних відносин сторін, а тому ухвалені у справі судові рішення не містять повного юридичного аналізу обставин справи, а правові висновки, що містяться в них, не ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах.
Зокрема суди не звернули увагу, що згідно зі ч. 2 ст. 205 ГК України у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.
Крім того, нормами п.3 ст. 847 ЦК України передбачено, що саме підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.
Відповідно до ч.3 ст. 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання, або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону.
Проте в матеріалах справи не містяться докази повідомлень, звернень підрядника щодо неможливості виконання зобов'язань за даним договором
Суди ж відмовляючи у позові, не врахували та не встановили, що між сторонами укладено договір виконання ремонтних робіт, що регулююється, як вказано в ч.2 ст. 317 ГК України загальними умовами договорів підряду - ст.ст. 837-864 ЦК України, а тому неправильним є посилання на норми ст. 320 ГК України, що регулюють відносини підряду в капітальному будівництві.
Господарські суди також не з'ясували правову природу та підстави заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів: чи це збитки, які підлягають стягненню в силу вимог ст. 849 ЦК України чи аванс, який підлягає поверненню на підставі п. 7.3 договору.
Відтак ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не забезпечили всебічний розгляд справи, з оцінкою всіх доказів і доводів сторін в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, щоб суттєво вплинуло на правильність встановлення дійсних обставин справи та, відповідно, на їх юридичну оцінку і правильність застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення в повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укратоменергобуд" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. та рішення господарського суду Рівненської області від 26.09.2008р. у справі №11/233 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.