04 березня 2009 р.
№ 18/221-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ляна-Вітас"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 року
у справі
№18/221-07 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Прокурора м.Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ляна-Вітас"
про
зобов'язання повернути земельну ділянку,
за участю представників сторін від:
позивача:
Паламарчук Є.П. -за довіреністю від 30.12.2008р.
відповідача:
Жигадло К.Є. -за довіреністю від 12.08.2008р.
прокуратури:
Савицька О.В. -прокурор відділу ГП України (посвід. №231 від 20.07.2005р.)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2008р. (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2008р. (судді Логвиненко А.О. -головуючий, Головко В.Г., Стрелець Т.Г.), зобов'язано ТОВ "Ляна-Вітас" повернути земельну ділянку позивачеві, загальною площею 1325м2, розташовану по вул. Єсеніна, 9 у Саксаганському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за актом приймання-передачі земельної ділянки у 10 денний строк після набрання судовим рішенням законної сили; стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 85грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення та постанову і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.31, 32 Закону України "Про оренду землі" та ст.12 ГПК України.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06.07.2005р. між Криворізькою міською ра дою та ТОВ "Ляна-Вітас" було укладено договір оренди земельної ділянки. За значений договір укладено на підставі рішення Криворізької міськради від 25.05.2005р. №3187 «Про затвердження проекту відведення, вилучення та передачу земельної ділянки в оренду для будівництва дитячого кафе на вул. Єсеніна, 9» строком на два роки, тобто до липня 2007р. Спірну земельну ділянку було передано відповідачу за актом приймання-передачі від 22.07.2005р.
Рішенням Криворізької міськради від 27.09.2006р. було задоволено протест прокурора та скасовано рішення ради від 25.05.2005р. №3187.
11.10.2007р. Криворізька міська ра да направила на адресу відповідача вимогу повернути спірну земельну ділянку, обґрунтовуючи її закінченням строку дії договору.
Зі змісту статей 125, 126 Земельного кодексу України вбачається, що право користування земельною ділянкою виникає і на підставі належним чином зареєстрованого договору оренди.
Договір оренди землі є чинним протягом строку, на який його укладено, після закінчення цього строку договір оренди припиняється (ст. 19, 31 Закону України "Про оренду землі").
При цьому, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності на землю від імені відповідної територіальної громади є прийняття нею рішення у тому числі про надання земельної ділянки в оренду чи про продовження вже укладеного договору оренди або про відмову в оренді земельної ділянки (п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).
Відповідним чином зареєстрований договір оренди землі за правилами статті 126 Земельного кодексу України є правовстановлюючим документом, що посвідчує право на земельну ділянку.
Статтею 34 Закону України «Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земе льну ділянку на умовах, визначених договором.
З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені судами обставини щодо відсутності у відповідача правових підстав для користування земельною ділянкою на час розгляду справи судом з огляду на закінчення строку дії договору, а також за відсутності наміру міської ради продовжувати договір оренди, господарські суди правомірно задовольнили позов, зобов'язавши відповідача повернути спірну земельну.
З огляду на викладене та виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2008р. у справі №18/221-07 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький