Постанова
Іменем України
24 лютого 2009 року
Справа № 2-2/4223-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Заплава Л.М.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління";
представник відповідача, не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барс-2000";
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І. ) від 09.12.2008 року у справі № 2-2/4223-2008
за позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30,Ялта,98600)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (вул. Халтуріна, 25,Ялта,98604) (вул. Халтуріна, 45,Ялта,98604)
про визнання недійсними договорів, стягнення 137732,18 грн. та спонукання до укладення договорів; за зустрічним позовом про спонукання до укладення додаткових угод
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 09.12.2008 року у справі № 2-2/4223-2008 первісний позов задоволено частково, договір від 01.07.2002 року № 17/2, укладений між державним підприємством «Кримське протизсувне управління» і товариством з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» визнано недійсним на майбутнє. У зв'язку з тим, що договір від 02.01.2003 року №21/03 генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд між позивачем і відповідачем не укладений, у його визнанні недійсним відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у сумі 137 732, 18 грн.
Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення першої інстанції скасувати, задовольнити вимоги за зустрічним позовом, спонукати Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000": - додаткову угоду до договору №17/2 від 01.07.2002 року та внести зміни у пункт 3.2.5 цього договору в редакції відповідача від 20.03.2008 року; - додаткову угоду до договору 21/03 від 02.01.2003 року в редакції відповідача від 20.03.2008 року. Заявник апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не прийнята до уваги постанова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11.03.1997 року. Крім того, було досліджено питання щодо відповідності договорів положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що не є предметом спору, не з'ясовано чи порушує відмова від позову права та інтереси інших осіб.
Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 24 лютого 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Котлярова О.Л.
У судове засідання 24 лютого 2009 року представники сторін не з'явилися, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Згідно пункту 3.1 статуту Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" підприємство є юридичною особою, яке на свій розсуд вирішує питання реалізації наданих йому процесуальних прав.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У лютому 2008 року Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000", просило визнати договір №17/2 від 01.07.2002 року та договір №21/03 від 02.01.2003 року недійсними з підстав невідповідності їх діючому законодавству України; стягнути у примусовому порядку з відповідача суму заборгованості за договором №17/2 у розмірі 137732,18 грн. та спонукати товариство з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» до укладення з позивачем договору №12/07 експлуатації берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню від 15.06.2007 року та договорів № 12/07-Н від 15.06.2007 року по надводному і № 12/07-В від 15.06.2007 року по підводному нагляду за берегозахісними спорудами. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як державне комерційне підприємство не має права безкоштовно передавати належне йому майно іншим юридичним особам або громадянам.
Заперечуючи проти позову, товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" вказує, що, укладаючи вищезазначені договори сторони не могли порушити статтю 648 Цивільного кодексу України та статтю 75 Господарського кодексу України, оскільки у цей час вони ще не були введені у дію, крім того, редакція Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на яку посилається позивач, прийнята 13.12.2007 року, а договори були укладені у 2002 та 2003 роках (а.с.54-55, том 1).
У червні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" подало зустрічний позов, просило зобов'язати Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" укласти додаткові угоди до договорів № 17/2 та №21/03 відповідно до прийнятої 13.12.2007 року нової редакції постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 11.03.1997 року № 68 (а.с 89, том 1).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2008 року зустрічна позовна заява прийнята до провадження та об'єднання з основним позовом.
Заперечуючи проти відзиву відповідача та його зустрічної позовної заяви, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" пояснило, що визначення норм амортизаційних відрахувань за договорами №17/2 та № 21/03 у розмірі 3,35 % були помилковими, оскільки на час їх укладання ці норми вже не діяли (а.с 108-110, том 1) (а.с. 19-20, том 2).
Крім того, відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що пропозицій щодо внесення змін до договорів №17/2 від 01.07.2002 року та № 21/03 від 02.01.2003 року йому не надходило.
У вересні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" подало уточнення позовних вимог, де зазначило про укладення додаткової угоди до договору та внесення змін у пункт 3.2.5 договору №17/2 та в пункт 2 договору № 21/03 від 02.01.2003 року (а.с. 52, том 2).
Доповнивши відзив до позову про стягнення 137 732, 18 грн., товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" зазначило, що визнає вимоги у цій частині, однак, вважає, що зобов'язання по сплаті не настали, оскільки позивач не надав акт прийому та документи на підтвердження постачання на об'єкт будівельних матеріалів (а.с. 53, том 2).
У жовтні 2008 року Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" подало уточнення позовних вимог, просило відповідно статті 652 Цивільного кодексу України розірвати договір №17/2 від 01.07.2002 року та визнати недійсним договір №21/03 від 02.01.2003 року, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 137 732,18 грн. (а.с. 64-65, том 2).
Заперечуючи проти пропозицій про внесення змін у договори, позивач пояснив, що у відповідності зі статтею 651 Цивільного кодексу України внесення змін у договір може бути лише у виключних випадках, однак, у спірних правовідносинах такі випадки відсутні (а.с. 68-69, том 2).
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на загальні положення Цивільного кодексу України про дійсність угод та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.
Предметом спору є недійсність договорів та їх адаптування до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли та продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки договори укладені до 01.01.2004 року та продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Правовою підставою для визнання недійсними договорів №17/2 від 01.07.2002 року та № 21/03 від 02.01.2003 року позивач обрав пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що не відповідає пункту 4 Прикінцевих і перехідних положень.
Надалі, як було зазначено вище, змінені позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" стосуються розірвання договору №17/2 від 01.07.2002 року на підставі пункту 1 статті 652 Цивільного кодексу України та визнання недійсним договору № 21/03 від 02.01.2003 року без будь якого правового обґрунтування (а.с. 64-65, том 2).
В описовій частині оскарженого рішення суд першої інстанції зазначає, що у судовому засіданні 12.11.2008 року представник позивача по первісному позову знов змінив предмет спору, просив оспорювані договори визнати недійсними і стягнути з відповідача збитки в сумі 137732,18 грн, а також відмовився від вимог про зобов'язання відповідача укласти договори №12/07 від 15.06.2007 року, 12/07-Н від 15.06.2007 року, 12/07-В від 15.06.2007 року, що зафіксовано у протоколі судового засідання за 12.11.2008 року.
У порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зміна позовних вимог не викладена у письмовій заяві, тому у суда не було процесуальних підстав для прийняття зазначених змін до розгляду.
Отже, остаточними вимогами Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", що підлягали розгляду, є вимоги про:
- розірвання договору № 17/2 від 01.07.2002 року на підставі пункту 1 статті 652 Цивільного кодексу України;
- визнання недійсним договору №21/03 від 02.01.2003 року на підставі пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України;
- стягнення суми заборгованості в сумі 137 732,18 грн. відповідно до пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України;
- спонукання товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» до укладення з позивачем договору №12/07 експлуатації берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню від 15.06.2007 року та договорів № 12/07-Н від 15.06.2007 року по надводному і № 12/07-В від 15.06.2007 року по підводному нагляду за берегозахісними спорудами.
Однак, як було зазначено вище, суд розглянув по суті вимоги про визнання недійсним договорів №17/2 від 01.07.2002 року та № 21/03 від 02.01.2003 року, стягнення збитків в сумі 137 732,18 грн., та припинив провадження в частині спонукання товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» до укладення з позивачем договору №12/07 та договорів № 12/07-Н від 15.06.2007 року по надводному і № 12/07-В від 15.06.2007 року по підводному нагляду за берегозахісними спорудами.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення, оскаржений судовий акт підлягає скасуванню.
Пункт 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України надає суду апеляційної інстанції право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2002 року між державним підприємством Кримське протизсувне управління та товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" було укладено договір №17/2, предметом якого є надання у користування майна -берегоукріплювальних, протизсувних споруд міста Ялта від Морського порту до санаторію «Росія» (а.с. 17-20, том 1).
Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що Управління зобов'язується виконувати функції замовника та генерального підрядника по відновленню і капітальному ремонту берегоукріплювальних споруд та інженерного захисту території на умовах, визначених окремим договором генерального підряду.
Відповідно до пункту 3.2.5 користувач зобов'язаний здійснювати оплату витрат Управління по надзору за технічним станом та проведенню робіт по відновленню та капітальному ремонту майна на умовах, визначених тим самим окремим договором.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі узгодження з Управлінням, користувач має право виконувати роботи з поточного утримання, капітального ремонту майна за кошти, передбачені пунктом 3.2.5 договору; використання цих коштів повинно бути підтверджено документально.
Оскільки договір №17/2 від 01.07.2002 року не передбачав оплати за користування майном , 02.01.2003 року між сторонами було укладено договір № 21/03 генерального підряду та ремонту берегоукріплювальних, протизсувних споруд, згідно пункту 2 якого була визначена вартість робіт за цим договором відповідно до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 11.03.1997 року №68 у рамках норм амортизаційних відрахувань -3,35 % від балансової вартості майна (а.с. 12-16).
Пункт 9.5 договору передбачає обов'язок сторін застосовувати до правовідносин норми законодавства України про договори підряду.
Як було зазначено вище, розгляду підлягає вимога Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про розірвання договору № 17/2 від 01.07.2002 року на підставі пункту 1 статті 652 Цивільного кодексу України.
Стаття 652 Цивільного кодексу України , на підставі якої пред'явлено первісний позов, передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України , а саме:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, сама по собі істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору. Вимагаючи розірвання договору з цієї підстави позивач, з урахуванням положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.
На думку колегії, позивачем не доведено наявність необхідної сукупності вищеперелічених обставин для розірвання договору № 17/2 від 01.07.2002 року, тоді як зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" стосується саме зобов'язання змінити умови спірної угоди.
За таких обставин у позові Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про розірвання договору №17/2 від 01.07.2002 року слід відмовити.
До спору в частині визнання недійсним договору № 21/03 від 02.01.2003 року слід застосувати положення Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Суд першої інстанції визнав зазначений договір неукладеним з огляду на що відмовив у визнанні його недійсним.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Позивач як на підставу недійсності зазначеного договору посилається на порушення вимог постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11.03.1997 року.
Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11.03.1997 року «Про заходи по інженерному захисту берегів Чорного та Азовського морів і території, що підпадають під вплив дій негативних природних процесів» КРП «Протизсувне управління» зобов'язано до укладання з організаціями довгострокових договорів на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, що знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання та фінансування робіт по їх відновленню, реконструкції і капітальному ремонту, незалежно від джерел фінансування їх будівництва.
Як свідчать матеріали справи, предметом договору є виконання робіт по відновленню і капітальному ремонту берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд і інженерного захисту території, які знаходяться у користуванні замовника на підставі договору від 01.07.2002 року № 17/2.
Пунктом 1 договору передбачено, що управління приймає на себе виконання вищезазначених робіт.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" передбачає, що за правилами статті 48 Цивільного кодексу угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. У разі визнання угоди недійсною за статтею 48 Цивільного кодексу суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.
Позивачем не надано суду доказів невідповідності спірної угоди вимогам вищенаведеного нормативного акту.
За таких обставин підстави для визнання недійсним договору № 21/03 від 02.01.2003 року відсутні, у позові Кримському республіканському підприємству "Протизсувне управління" у зазначеній частині слід відмовити.
Також не відповідає нормам матеріального права висновок суду першої інстанції про те, що договір № 21/03 від 02.01.2003 року є неукладеним.
Згідно статті 332 Цивільного кодексу УРСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що на виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис.
Як свідчать матеріали справи, пунктом 3.3 договору № 21/03 від 02.01.2003 року Управління зобов'язано за результатами обстеження розробити та узгодити з замовником проектно-кошторисну документацію на проведення відновлювальних робіт та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд, які знаходяться у користуванні заказника.
Отже, враховуючи, що договір №21/03 від 02.01.2003 року передбачає виконання певних робіт протягом тривалого часу та обов'язок по розробці та узгодженню проектної кошторисної документації покладено саме на Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління», яке є позивачем у справі, підстави вважати договір неукладеним відсутні.
Пунктом 6.1 статті 6 договору передбачено, що замовник до 15 числа кожного поточного місяця сплачує 50 % вартості виконання робіт на цю дату згідно актам прийому, а також повну вартість матеріалів, завезених на об'єкт, але не використаних станом на 1 число кожного місяця, яка утримується ним при оплаті виконаних робіт в наступному місяці.
Позивач просив стягнути суму 137 732,18 грн. на підставі пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України.
Зазначена норма передбачає наслідки недійсності правочину.
Згідно абзацу 2 пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів щодо настання строку виконання зобов'язання на умовах пункту 6.1 договору № 21/03 від 02.01.2003 року, у позові про стягнення суми 137 732,18 грн. слід відмовити.
Однак, у тексті позовної заяви позивач визначив суму 137 732, 18 грн. як заборгованість за виконані ним роботи, тоді як суд першої інстанції стягнув спірну суму як збитки на підставі статті 22 Цивільного кодексу України, самостійно змінивши підставу позову у зазначений частині.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір № 17/2 є недійсним, а договір № 21/03 -неукладеним, з чим судова колегія не погоджується з врахуванням вищенаведеного.
Пункт 1 статті 652 Цивільного кодексу України надає сторонам право змінити умови договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися.
Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.12.2007 року внесені зміни, зокрема, пункт 3.2 постанови №68 від 11.03.1997 року викладено у новій редакції. З метою приведення чинного договору у відповідність з новою редакцією цього нормативно правового акту товариство з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» 20.03.2008 року надіслало Кримському республіканському підприємству "Протизсувне управління" пропозицію про внесення відповідних змін у зазначені договори № 17/2 від 01.07.2002 року та № 21/03 від 02.01.2003 року.
Загальний порядок внесення змін до договору передбачений статтею 188 Господарського кодексу України, де зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Оскільки Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" не дотримані вимоги вищенаведеної норми матеріального права, тоді як запропоновані товариством з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» умови додаткової угоди не суперечать постанові Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.12.2007 року, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, додаткові угоди слід вважати укладеними в редакції, запропонованій товариством з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» (а.с. 91, 92, том 1).
Зазначений висновок відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній у інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008 року, пунктом 24 якого роз'яснено, що частиною третьою статті 84 ГПК ( 1798-12 ) передбачено, що у спорі про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення зазначаються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Відповідна частина може мати орієнтовано такий вигляд: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору".
Доводи Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" стосовно неотримання ним проектів додаткових угод не можуть бути прийняті до уваги як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Одночасно у позові Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про спонукання товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» до укладення з позивачем договору №12/07 експлуатації берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню від 15.06.2007 року та договорів № 12/07-Н від 15.06.2007 року по надводному і № 12/07-В від 15.06.2007 року по підводному нагляду за берегозахісними спорудами слід відмовити з врахуванням наступного.
Договори № 17/2 від 01.07.2002 року «Про користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами» та № 21/03 від 02.01.2003 року генерального підряду та ремонту берегоукріплювальних, протизсувних споруд є діючими.
Порядок укладання договорів передбачений статтею 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивач посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" не прийняло його пропозиції про укладення договорів № 12/07 від 15.06.2007 року експлуатації берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню, № 12/07-Н від 15.06.2007 року по надводному та № 12/07-В від 15.06.2007 року по підводному нагляду за берегозахісними спорудами.
Згідно з пунктом 1 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Одночасно відповідь, одержана з запізненням, є новою пропозицією, тому, як було зазначено вище, за наявності діючих договорів № 17/2 та № 21/03 додаткові угоди в редакції позивача за зустрічним позовом і є новою пропозицією.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2008 року у справі № 2-2/4223-2008 скасувати.
У позові Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про визнання недійсними договорів №17/2 від 01.07.2002 року «Про користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами» та № 21/03 від 02.01.2003 року генерального підряду та ремонту берегоукріплювальних, протизсувних споруд, укладених між Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" та товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" відмовити.
У позові Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" до товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" про стягнення суми 137 732,18 грн. відмовити.
У позові Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про спонукання товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" до укладення договорів №12/07 експлуатації берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню від 15.06.2007 року та договорів № 12/07-Н по надводному і № 12/07-В від 15.06.2007 року по підводному нагляду за берегозахісними спорудами відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Вважати додаткову угоду до договору № 17/2 «Про користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами» від 1 липня 2002 року про внесення змін в пункт 3.2.5 цього договору від 20.03.2008 року укладеною на умовах товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000".
Вважати додаткову угоду до договору № 21/03 генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд від 2 січня 2003 року про внесення змін в статтю 2 цього договору укладеною на умовах товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" від 20.03.2008 року.
Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (ЗКПО 03348324, МФО 324010, п/р 26009515430041 в ЯВ №515 КРФ АКБ Укрсоцбанк) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (п/р 260003012696 в АБ Таврика, м. Севастополь, МФО 324377) 118 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення процесу.
Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (ЗКПО 03348324, МФО 324010, п/р 26009515430041 в ЯВ №515 КРФ АКБ Укрсоцбанк) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (п/р 260003012696 в АБ Таврика, м. Севастополь, МФО 324377) 127,50 грн. державного мита.
Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Л.М. Заплава
О.Л. Котлярова