Кіровоградської області
"30" березня 2009 р.
Справа № 16/268
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/268
за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", м. Кіровоград
про стягнення 3 589 176,82 грн.,
Представники сторін:
від позивача - Рудовський В.О., довіреність № 192/10 від 26.12.08 р.;
від відповідача - Пастух В.В., довіреність № 1 від 06.01.09 р.;
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" заборгованості в сумі 3 589 176,82 грн., з яких 2 121 630,46 грн. - основний борг за поставлений природний газ, 597 515,40 грн. - пеня, 737 446,45 грн. - інфляційні збитки та 132 584,51 грн. - 3% річних.
Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що відповідачем сплачено за природний газ 4 252 300,00 грн., а за відсутності укладеного між сторонами договору оплата повинна зараховуватись в погашення існуючої заборгованості незалежно від призначення платежу. Таким чином, зазначає відповідач, провадження в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач наполягає на звільненні підприємства від заявлених до стягнення сум пені, інфляційних витрат та 3 % річних, оскільки не вбачає своєї вини у виникненні заборгованості перед позивачем.
Розглянувши наявні матеріали справи, подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
09.10.07 р. між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та дочірнім підприємством “Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (далі - Покупець) укладено договір № 9-06/07-1438ТЕ-18 про постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір, а.с. 10-15 том 1).
Відповідно умов Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю в 2007 році природний газ, надалі - газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1. Договору).
В п. 2.1. Договору сторони погодили, що Постачальник передає Покупцю в період з 01.10.2007 року по 31.10.2007 року газ в обсязі 1 421 000,00 куб. м.
Згідно п. 5.1 Договору ціна за 1000,00 куб. м. газу без врахування вартості транспортування газу територією України на момент укладання даного Договору становить 466,045 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%), крім того ПДВ за ставкою 20%; вартість транспортування газу територією України становить 96,30 грн., крім того ПДВ за ставкою 20% разом до сплати за 1000 куб. м. газу - 686,00 грн. з врахуванням ПДВ.
Розділом 6 Договору визначено порядок та умови проведення розрахунків. Так, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата у розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місцем поставки газу (п. 6.1. Договору).
Також сторони в п. 6.3 Договору домовилися, що оплата, яка надійшла по даному договору, зараховується Постачальником пропорційно вартості газу та компенсації затрат на транспортування газу територією України.
В платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у Покупця за даним Договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ та компенсацію витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди по даному Договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначенні платежу ( п. 6.4. Договору).
Даний Договір набирає чинності з 01.10.2007 року і діє в частині поставки газу до 31.10.2007 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного їх здійснення.
Договір підписаний сторонами та скріплений круглими печатками.
Сторонами укладено додаткові до Договору угоди: № 1 від 29.10.07 р., № 2 від 27.11.07 р., № 3 від 24.03.08 р., № 4 від 27.03.08 р., відповідно до яких доповнено п. 2.1. Договору, підпунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. та 2.1.4., відповідно до яких обумовлені обсяги поставки газу в період з 01.11.07 по 30.11.07 р.; з 01.12.07 р. по 31.12.07 р.; з ресурсу січня, лютого та березня 2008 року та в період з 01.04.08 р. по 30.04.08 р., а також змінено п. 11.1 Договору, що має наступну редакцію: "11.1. Даний Договір набирає чинності з 01.10.2007 року і діє в частині поставки газу до 30.04.2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Строк дії даного Договору може бути продовжений шляхом укладення додаткових угод" (а.с. 16, 17, 18, 19 том 1).
Крім того, згідно додаткової угоди № 3 від 24.03.09 р. сторони доповнили п. 6.1. Договору підпунктом 6.1.1. в наступній редакції: "6.1.1. Остаточний розрахунок за обсяги газу спожиті і транспортовані в січні-лютому 2008 року, Покупець здійснює протягом трьох банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі за січень-лютий 2008 року" (а.с. 18 том 1).
Зазначені додаткові угоди підписані представниками сторін та скріплені круглими печатками підприємств.
Як вбачається із матеріалів справи, Постачальником на виконання умов Договору передано у власність Покупцю протягом жовтня-грудня 2007 року та березня-квітня 2008 року природний газ в обсязі 13 438,788 тис. куб. м. на загальну суму 9 218 996,22 грн., що підтверджується наступним.
Так, згідно акту передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення (далі - акт передачі-приймання) від 31.10.07 р. Постачальник передав, а Покупець прийняв природний газ за жовтень 2007 року в обсязі 1 125,890 тис. куб. м. на загальну суму 772 359,51 грн. (а.с. 20 том 1).
Актом передачі - приймання від 30.11.2007 року сторони підтвердили передачу Постачальником та прийняття Покупцем природного газу за листопад 2007 року в обсязі 2 362,428 тис. куб. м. на загальну суму 1 620 623,44 грн. (а.с. 21 том 1).
Відповідно до акту передачі - приймання від 31.12.07 р. Постачальник передав, а Покупець прийняв природний газ за грудень 2007 року в обсязі 2 193,357 тис. куб. м. на загальну суму 1 504 640,88 грн. (а.с. 22 том 1).
Акти передачі - приймання від 24.03.08 р., 24.03.08 р., 31.03.08 р., 30.04.08 р. засвідчують передачу Постачальником та прийняття Покупцем природного газу з ресурсів січня-лютого, за березень, квітень 2008 року відповідно в обсягах 2 576,295 тис. куб м., 2 323,429 тис. куб. м., 2 315,019 тис. куб. м., 542,370 тис. куб. м. на загальну суму 5 321 372,39 грн. (а.с. 23, 24, 25, 26 том 1).
На дату подання позовної заяви відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, сплативши суму заборгованості в сумі 7 097 354,76 грн.
Отже, заборгованість відповідача за Договором становить 2 121 630, 46 грн. (9 218 996,22 грн. - 7 097 354,76 грн. = 2 121 630,46 грн.), що підтверджується наданим позивачем розрахунком боргу (а.с. 34-36 том 1).
Позивачем, у відповідності до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-551, 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2. Договору, за несвоєчасну оплату поставленого природного газу нараховано відповідачу пеню в розмірі 597 515,40 грн., інфляційні втрати в сумі 737 446,45 грн. та 3% річних в сумі 132 584,51 грн.
Загальна сума позовних вимог, заявлена позивачем до стягнення, становить 3 589 176,82 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав. Провадження в частині стягнення 1121630,46 грн. просить припинити, в задоволенні вимог щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних в позові просить відмовити.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на п. 6.4 Договору, яким передбачено, що незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу кошти, що надходитимуть від Покупця, будуть зараховуватися Постачальником в погашення заборгованості, що існує.
На підтвердження своїх доводів відповідач подав до суду копії платіжних доручень про сплату 4 252 300 грн. (113-124 том 1).
З наданих до суду відповідачем платіжних доручень вбачається, що протягом грудня 2008 та лютого 2009 року відповідач сплатив на рахунок позивача 4 252 300,00 грн., а саме за платіжними дорученнями: № 13430 від 16.02.09 р. на суму 50 000,00 грн., № 13122 від 29.01.09 р. на суму 24 300,00 грн., 13429 від 16.02.09 р., на суму 100 000,00 грн., № 3359 від 30.12.08 р. на суму 800 000,00 грн., № 12857 від 16.01.09 р. на суму 120 000,00 грн., № 3373 від 16.01.09 р. на суму 380 000,00 грн., № 3360 від 30.12.08 р. на суму 250 000,00 грн., № 3376 від 28.01.09 р. на суму 150 000,00 грн., № 3380 від 29.01.09 р. на суму 78 000,00 грн., № 3377 від 28.01.09 р. на суму 150 000,00 грн., № 3379 від 29.01.09 р. на суму 200 000,00 грн., № 3400 від 04.02.09 р. на суму 100 000,00 грн., № 3418 від 13.02.09 р. на суму 150 000,00 грн., № 3420 від 13.02.09 р. на суму 50 000,00 грн., № 3428 від 17.02.09 р. на суму 100 000,00 грн., № 3429 від 17.02.09 р. на суму 100 000,00 грн., № 158 від 30.12.08 р. на суму 250 000,00 грн., № 151 від 16.12.08 р. на суму 150 000,00 грн., № 152 від 16.12.08 р. на суму 250 000,00 грн., № 167 від 23.01.09 р. на суму 300 000,00 грн., № 168 від 23.01.09 р. на суму 400 000,00 грн., № 3430 від 18.02.09 р. на суму 15 000,00 грн., № 13508 від 18.02.09 р. на суму 85 000,00 грн.(а.с. 70-81 том 1).
Щодо зазначення в платіжних документах призначення платежу, а саме договори № 06/08-1902-БО-18 та № 06/08-1901-ТЕ-18, відповідач пояснив, що між сторонами, крім Договору, інших договорів не укладено, а отже, здійснена відповідачем проплата в сумі 4 252 300,00 грн. відповідно до п. 6.4 Договору повинна зараховуватись в погашення заборгованості за вже існуючим договором незалежно від призначення платежу.
Таким чином, зазначає відповідач, враховуючи п. 6.4 Договору та здійснені проплати, Покупець не має заборгованості перед Постачальником за Договором, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 121 630,46 грн. відповідач вважає таким, що підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Що ж до нарахування Покупцю пені в розмірі 597 515,40 грн., інфляційних втрат в сумі 737 446,45 грн. та 3% річних в сумі 132 584,51 грн., відповідач зазначає наступне.
Підприємство - відповідач забезпечує тепловою енергією центральну частину міста Кіровограда (близько 14 тис. фізичних осіб та 200 юридичних осіб). Послугу теплопостачання відповідач надає на підставі затверджених тарифів, що є нерентабельними, економічно необґрунтованими, в результаті чого відповідач був позбавлений можливості вчасно розраховуватись з позивачем за поставлений природний газ.
Для вирішення проблеми різниці між діючим та економічно обґрунтованим тарифом Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 25.04.08 р. № 440 "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Постанова), якою затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовиділення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування".
Відповідно до п. 2 вказаної Постанови перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах здійснюються на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості, що утворилася в період з 01.01.00 р. по 01.01.08 р.
26.01.09 р. між відповідачем та уповноваженими представниками органів місцевого самоврядування було підписано та скріплено печатками Розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, надану населенню ДП "ТЕЦ" ТОВ "ВЕТ", відповідно до якого Кіровоградська міська рада визнала та підтвердила різницю в тарифах за 2004-2008 роки на суму 20 380 949,94 грн. Всі отримані відповідачем кошти використовуються для погашення заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ.
Залишок суми заборгованості, стверджує відповідач, виник саме з різниці між економічно обґрунтованим та діючим тарифом.
З огляду на наведене, відповідач зазначає в своїх запереченнях, що вина підприємства у виникненні заборгованості перед позивачем відсутня. А оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується з урахуванням вини особи, яка порушила зобов'язання (ст. 614 Цивільного кодексу України), господарському суду слід відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних.
Крім того, відповідач наголошує на скрутний майновий стан підприємства. Основними споживачами послуг теплопостачання, що надаються відповідачем є фізичні особи. Станом на 01.12.08 р. заборгованість фізичних осіб за отримані послуги склала - 3 272 385,81 грн.
Посилаючись на Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", відповідач стверджує, що він зобов'язаний надавати споживачам послуг - фізичним особам реструктуризацію боргу на термін до 60 місяців. У зв'язку з чим, ним з листопада 2007 року укладено договори реструктуризації зі споживачами - фізичними особами на загальну суму 572 507 грн., що впливає на розрахунки з позивачем та є підставою для застосування судом ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідач заперечуючи позовні вимоги також посилається на ст. 1 Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги", згідно якої тимчасово забороняється нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання.
На підтвердження тяжкого фінансового становища підприємства відповідачем надано до суду докази на підтвердження заборгованості відповідача по пенсійним внескам на суму 869 414,13 грн. та заборгованості по сплаті податку на додану вартість в сумі 120 678,43 грн.
Господарський суд вважає заперечення відповідача безпідставними, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Укладений сторонами договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 9-06/07-1438ТЕ-18 від 09.10.07 р. є підставою для виникнення у її сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань з наступних підстав.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Докази сплати відповідачем вартості отриманого відповідачем згідно Договору, природного газу на суму 2 121 630,46 грн., в матеріалах справи відсутні, відповідачем до справи не надано.
Надані ж відповідачем до справи платіжні доручення (а.с. 70-81 том 1) не є доказами, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений природний газ в розмірі 2 121 630,46 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Доводи відповідача щодо відсутності предмету спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, господарський суд вважає помилковими, з огляду на те, що зміст п. 6.4 Договору передбачає зарахування коштів, що надійшли від Покупця за даним договором, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
Надані ж до суду відповідачем платіжні доручення не вказують на Договір, на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача існуючу заборгованість, а тому відсутня і визначена Договором умова щодо зарахування Постачальником отриманих від Покупця грошових коштів в погашення існуючої заборгованості за Договором, на підставі саме якого і пред'явлено даний позов.
Що ж стосується доводів відповідача в тій частині, що зазначені у платіжних дорученнях відповідачем договори з позивачем не укладені, вони лише можуть свідчити про наявність у отримувача коштів ознак набуття вказаних коштів без достатньої правової підстави, що в свою чергу не позбавляє відповідача можливості, звернутися до суду з відповідними вимогами про стягнення цих коштів. За відомостями в судовому засіданні представника відповідача зазначені вище питання в судовому порядку відповідачем не вирішувались.
Пунктом п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідач допустив порушення строків виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу, які визначені п.6.1 Договору, а отже, порушив зобов'язання.
В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
В силу п. 7.2 Договору, сторонами встановлена відповідальність за несплату або несвоєчасну оплату у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами договору змінено загальне правило, визначено вказаною диспозитивною нормою, оскільки його п. 7.5 передбачено, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Таким чином господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені в сумі 597 515,40 грн., за період за 26.06.2008р. по 26.12.2008р., що відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства. Відповідний розрахунок пені міститься в матеріалах справи (а.с. 3 том 1).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до зазначених вище правових норм позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні витрати в сумі 737 446,45 грн. та 3% річних в сумі 132 584,51 грн. (а.с. 3-5 том 1).
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.
При цьому, господарський суд враховує також наступне.
В силу ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, що також визначено і ст. 229 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявності вини.
Дана правова позиція викладена при вирішенні аналогічного спору між цими ж сторонами у справі № 4/253 в постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2009 р.
Отже, посилання відповідача на відсутність вини у порушенні зобов'язань за Договором з оплати природного газу не впливають на наявність підстав для виникнення у відповідача зобов'язань, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та умовами Договору.
Слід зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості, сплативши своєчасно за поставлений природний газ, вимагати відшкодування різниці у тарифах відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення".
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості в сумі 3 589 176,82 грн.
Господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (далі - Закон) заборгованість наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Тобто дана норма мала застосовуватись по-перше до тих, які мали таку заборгованість станом на дату набрання чинності цим Законом, тобто на 01.07.03 р., по-друге, максимальний термін на який борг мав реструктуризуватися у 2008 році закінчився.
З наданого відповідачем до суду реєстру договорів реструктуризації заборгованості вбачається, що відповідачем укладались вказані договори з фізичними особами - споживачами саме в період з листопада 2007 р. по червень 2008 року, чим саме і виключається можливість укладення зазначених договорів стосовно тієї заборгованості, яка виникла станом на 01.07.03 року, як то передбачає Закон. Докази, які б свідчили про реструктуризацію відповідачем заборгованості фізичним особам-споживачам, яка виникла станом на 01.07.03 р., в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи те, що вирішення відповідачем питань щодо реструктуризації заборгованості фізичних осіб перед відповідачем по сплаті комунальних платежів, на що посилається в запереченнях відповідач, належить до його прав, а не обов'язків, з огляду на що, дана обставина не може бути врахована судом в якості виняткової обставини, як підстави для зменшення розміру неустойки, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, ані Закон, ані Закон України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" не забороняє відповідачу вирішувати питання щодо погашення існуючої заборгованості в судовому порядку, а тим більше не звільняє відповідача від відповідальності за належне виконання взятих на себе на підставу Договору зобов'язань.
Що ж стосується доводів відповідача про застосування п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, обумовлених ст. 625 Цивільного кодексу України, в цій частині доводи відповідача є безпідставними, враховуючи те, що застосування наведеної вище норми стосується лише неустойки (штрафу, пені), до яких інфляційні витрати та 3 % річних не належать.
Крім того, наявність заборгованості перед Пенсійним фондом та податковими органами, на яку посилається відповідач, відповідно до змісту ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, не звільняє від відповідальності за неможливість виконання ним взятих на себе, згідно Договору, грошових зобов'язань.
Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх в сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.
На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.03.09 р. оголошувалась перерва до 17 год. 30 хв. 30.03.09 р.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, р/р № 26006980040046 в ВАТ "Мегабанк" м. Харків МФО 351629, код. ЄДРПОУ 32718692) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", м. Київ МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827), - заборгованість в сумі 3 589 176,82 грн., з яких 2 121 630,46 грн. - основна заборгованість, 597 515,40 грн. - пеня, 737 446,45 грн. - інфляційні втрати, 132 584,51 грн.- 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Суддя Л.С. Коротченко