ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом
Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва
До
Національного банку України
Третя особа
Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт»Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»
Про
визнання недійсною індивідуальної ліцензії № 352 від 20.04.06 року
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Гримальський А.Ю. -дов. № 642/9/10-008 від 02.02.2009 року;
від відповідача: Ващенко Е.В. -дов. № 18-208/2955-12047 від 05.09.2008 року;
від третьої особи: Ранська З.С. -дов. 173 від 14.01.2009 року;
Бовсуновський А.С. -дов. № 178 від 16.01.2009 року;
Клименко А.Р. -дов. № 172 від 14.01.2009 року;
від прокуратури: Некрасов О.М. -посвідчення № 180 від 07.12.2004 року;
Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом до Національного банку України про визнання недійсною індивідуальної ліцензії № 352 від 20.04.2006 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.2008 року у прийнятті вказаної позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду 07.05.2008 року ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.02.2008 року скасовано, а справу передано для розгляду по суті суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.06.2008 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 10.07.2008 року та присвоєно номер справи 18/217.
Ухвалою Голови господарського суду м. Києва про 10.07.2008 року залишено без задоволення заяву представника прокуратури м. Києва про відвід судді Мандриченка О.М.
Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва вказану справу було доручено прийняти до свого провадження судді Спичаку О.М.
22.07.2008 року Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт»Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» подало заяву про залучення їх в якості третьої особи, оскільки оскаржувана ліцензія видана їхньому підприємству.
Ухвалою суду від 15.08.2008 року праву № 18/217 прийнято до свого провадження суддею Спичак О.М., залучено до участі у справі Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт»Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначено справу до розгляду на 08.09.2008 року.
08.09.2008 року представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
08.09.2008 року розгляд справи було відкладено на 29.09.2008 року.
29.09.2008 року представник третьої особи повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 13.11.2008 року.
У зв'язку з надходженням касаційної скарги від Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт»Державного підприємство «Спеціалізована зовнішньоторгівельна фірма «Прогрес», на запит № 02-10/2050 Київського апеляційного господарського суду справу № 18/217 було скеровано до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2008 року Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 року залишено без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт»Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторгівельна фірма «Прогрес»- без задоволення.
Відповідно до резолюції Заступника Голови Господарського суду м. Києва справу передано для подальшого розгляду судді Спичаку О.М.
Ухвалою суду від 30.12.2009 року розгляд справи призначено на 04.02.2009 року.
В судовому засіданні представник прокуратури підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Представник позивача надав усні пояснення по справі.
Представник третьої особи надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд у позові відмовити.
Крім, того представник третьої особи заявив клопотання про технічну фіксацію судового процесу, яке судом задоволено, а також клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, яке судом відхилено з підстав його необґрунтованості.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 04.02.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою учасників процесу оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Національний банк України (далі відповідач) 20.04.2006р. видав Дочірньому підприємству Державної компанії “Укрспецекспорт» Державному підприємству “Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма “Прогрес» (далі третя особа) Індивідуальну ліцензію № 352 на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортною операцією (контрактом № 1338/67/ТS/DGDP/PС-3(C) від 25.06.2002р., укладеними ДП «Прогрес» з Міністерством оборони Ісламської Республіки Пакистан на суму 1 385 100, 00 доларів США) з 14.02.2006р. до 22.02.2006р. на підставі висновку Державної податкової адміністрації України від 04.04.2006р. № 489/5/22-5016ДСК, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час видачі оскаржуваної ліценції правовідносини між відповідачем та третьою особою регулювалися Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції від 15.06.2004р.) та Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 136 зі змінами і доповненнями в редакції станом на 17.06.2004р. (далі Інструкція).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин між відповідачем та третьою особою) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
У разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, Національний банк України, на підставі положень ст. 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», міг надавати індивідуальні ліцензії.
З зазначеної правової норми випливає, що Національний банк України міг надавати індивідуальні ліцензії саме у разі вже існуючого перевищення термінів, а не в разі очікуваного перевищення.
Порядок віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, встановлюється Кабінетом Міністрів України, був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002р. № 445, яка була чинною на час видачі оскаржуваної ліцензії (далі Порядок).
Пунктом 8 Порядку визначено перелік документів, які повинен подати резидент для одержання висновку щодо віднесення операцій резидента до договорів, визначених у статті 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», до Міністерства економіки України.
Відповідно до пункту 10 Порядку резидентом для отримання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно зі статтею 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»подається пакет документів до Державної податкової адміністрації, в тому числі висновок Мінекономіки щодо віднесення зовнішньоекономічного договору (контракту) до видів, визначених у статті 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Як визначено пунктом 11 Порядку, перелічені у пункті 10 цього Порядку документи розглядаються Державною податковою адміністрацією протягом десяти днів з дня їх реєстрації. Після закінчення цього терміну Національному банку та резиденту надається остаточний висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно із статтею 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Згідно з п.1.5. Інструкції перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резидентів дозволяється виключно за наявності ліцензії. Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність остаточного висновку Державної податкової адміністрації України про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними статтею 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Без виконання зазначеної умови клопотання про отримання ліцензії Національний банк України не розглядатиме.
Згідно з пунктом 5.3 Інструкції законодавчо встановлений строк розрахунків продовжується з дати, що зазначена у висновку Державної податкової адміністрації України.
У висновку Державної податкової адміністрації України від 04.04.2006р. № 489/5/22-5016ДСК зазначено продовження терміну розрахунків з 14.02.2006р. до 22.02.2006р.
Центральний апарат, згідно з п. 5.5 Інструкції, розглядає документи, подані резидентом, протягом 20 робочих днів з часу отримання повного пакета документів і надає резиденту ліцензію або відмовляє у її наданні із зазначенням причин відмови в письмовій формі.
Підставами для відмови в наданні ліцензії, відповідно до п. 5.6 Інструкції, є:
подання резидентами до центрального апарату документів, що містять недостовірну інформацію;
відсутність або невідповідність вимогам цієї Інструкції хоча б одного з документів, зазначених у пункті 5.2 цієї Інструкції.
Таким чином, за умови дотримання резидентом вимог Інструкції, Національний банк України розглядає документи та приймає рішення про надання індивідуальної ліцензії на продовження строків розрахунків.
Судом встановлено, що третьою особою вимоги Інструкції було дотримано, а саме подано до Національного банку необхідні документи, які містили достовірну інформацію, зокрема, остаточний висновок Державної податкової адміністрації України від 04.04.2006р. № 489/5/22-5016ДСК про можливість продовження строків розрахунків, а також висновок Міністерства економіки України. Оригінали зазначених висновків Державної податкової адміністрації України та Міністерства економіки України були оглянуті в судовому засіданні, належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи.
Таким чином, оскільки Інструкцією, яка діяла на момент виникнення правовідносин, не було встановлено терміни звернення резидента до Національного банку України за отриманням ліцензії, а також не передбачено, що підставою для відмови у видачі індивідуальної ліцензії є отримання її на період часу, який минув, Національний банк України, не мав права за наявності повного пакету документів відмовити третій особі у видачі індивідуальної ліцензії на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортною операцією.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції, органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).
За вказаних обставин відповідач при видачі оскаржуваної ліценції діяв правомірно у межах повноважень, з дотриманням вимог законодавства України, яке регулює порядок видачі таких ліцензій, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог прокуратури.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В позові відмовити повністю.
Суддя
О.М. Спичак
Дата підписання рішення
23.03.2009р.