Справа № 2604/8186/12
(заочне)
"13" червня 2013 р.
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вернидубова Я.І.
при секретарі - Кравченко Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Житлово-будівельний кооператив «Буревісник-4», треті особи восьма київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, Житлово-будівельний кооператив «Буревісник-4», треті особи восьма київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру НОМЕР_1 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що є предметом позову.Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був її чоловіком. Після його смерті відкрилась спадщина, що складається із чотирьохкімнатної квартири НОМЕР_1 що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира є кооперативною, розташована в будинку Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-4» і була надана на їх сім'ю у складі п'яти осіб (ОСОБА_6 -чоловік, ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_4 - донька (спільна дитина), ОСОБА_5 - донька (спільна дитина) та ОСОБА_7 (син позивача від попереднього шлюбу, який не був усиновлений спадкодавцем) на підставі Рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 18 березня 1980 року за № 336 та Ордеру за НОМЕР_2 від 15 квітня 1980 року. Членом Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-4» з 28.11.1978 року був спадкодавець - ОСОБА_6, сума пайового внеску за квартиру у розмірі 9800,60 карбованців (дев'ять тисяч вісімсот карбованців 60 копійок) була сплачена ним 18.09.1991 року у повному обсязі, таким чином, як член кооперативу, що повністю вніс пайові внески за квартиру, він набув на неї право власності. Проте за життя спадкодавець не встиг оформити Свідоцтво про право власності на квартиру на своє ім'я.
Після смерті ОСОБА_6 єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину є позивач, про що 27.12.2011 року подала до Восьмої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємці першої черги за законом, рідні доньки померлого, - треті особи по справі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у передбачений законодавством шестимісячний строк, 27.12.2011 року, звернулись до Восьмої київської державної нотаріальної контори із заявами про відмову від спадщини.
28.02.2012 року позивач звернулась до Восьмої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй у порядку спадкування за законом свідоцтва про право на спадщину, подавши всі необхідні документи, за результатами розгляду заяви позивача, державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру НОМЕР_1 що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю правоустановлюючих документів на квартиру, та роз'яснено право позивача звернутись до суду з позовом про визнання права власності на квартиру.
В судове засідання позивач ОСОБА_1, її представник за довіреністю, представник відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-4» та треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали письмові заяви, в яких позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять позов задовольнити та справу розглянути без їх участі.
Представник відповідача Київської міської ради до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи Головного управління юстиції в місті Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відступіть представника третьої особи.
Відповідно ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 23 липня 1976 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про укладання шлюбу (а.с.6).
З 28 листопада 1978 року ОСОБА_6 був членом Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-4» та 18.09.1991 року повністю виплатив пайовий внесок у розмірі 9800,60 карбованців за чотирьохкімнатну квартиру НОМЕР_1 що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Довідкою ЖБК «Буревісник-4» за №11 від 22.08.2012 року (а.с.7).
На підставі Ордеру за НОМЕР_2 від 15 квітня 1980 року родина ОСОБА_6 у складі п'яти осіб вселилась у квартиру НОМЕР_1 що знаходиться на сьомому поверсі дев'яти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідно до ст.22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР, майно, нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Відповідно до положень ст.7 Закону СРСР „Про власність в СРСР", що набрав чинності з 1 липня 1990 року, ст.ст. 15, 16 Закону України „Про власність", що набрав чинності з 15 квітня 1991 року та втратив чинність з 20 червня 2007 року, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, яке видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві 29 серпня 2011 року (актовий запис №14974), (а.с.11)
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №345/2011, яка заведена 27.12.2011 року щодо майна померлого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.110- 128), 27.12.2011 року ОСОБА_1 звернулась до Восьмої Київської державної нотаріальної контори з заявою про намір прийняти спадкове майно, яке залишилося після смерті чоловіка ОСОБА_6 (а.с.111). 27.12.2011 року рідні доньки спадкодавця - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (треті особи) звернулись до Восьмої Київської державної нотаріальної контори із заявами про відмову від прийняття спадщини (а.с.110-111) після батька - ОСОБА_6. За життя, ОСОБА_6 заповіту не залишив. Згідно даних Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована (Відповідь від 11.012012 за №1147 (И-2012) на запит нотконтори)
28.02.2012 року позивач звернулась до Восьмої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй у порядку спадкування за законом Свідоцтва про право на спадщину на квартиру НОМЕР_1 що розташована за адресою: АДРЕСА_1. 02.03.2012 року Восьма Київська державна нотаріальна контора письмовою довідкою з питань діючого законодавства (вих.№362/02-14) повідомила ОСОБА_1 про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину на квартиру НОМЕР_1 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, оскільки до спадкової справи не надано документів, що підтверджують право власності померлого на вищезазначену квартиру, у зв'язку з чим рекомендовано визнавати право власності в судовому порядку (а.с.128).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Згідно із ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до частини першої статті 1258 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до частини першої та другої статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно із положеннями статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Як передбачено у п.216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р.№20/5 (яка діяла на час відкриття спадщини та оформлення спадкової справи) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно із Главою 10 п. 4.15., 4.18 „Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 02.2012 року № 296/5, видача Свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, проводиться нотаріусом після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що з 28 листопада 1978 року ОСОБА_6 був членом Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-4» та 18.09.1991 року повністю виплатив пайовий внесок у розмірі 9800,60 карбованців за чотирьох кімнатну квартиру НОМЕР_1 що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Довідкою ЖБК «Буревісник-4» за №11 від 22.08.2012 року, що зумовлює набуття права власності ОСОБА_6 на кооперативну квартиру НОМЕР_1 що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на дану квартиру перейшло в порядку спадкування за законом дружині померлого ОСОБА_6, яка у встановленому порядку заявила про намір прийняти спадкове майно, однак у встановленому порядку не отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 в Житлово-будівельному кооперативі «Буревісник-4». Після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємець за законом ОСОБА_1, звернулась до нотаріальної контори із заявою про намір прийняти спадкове майно, однак у видачі свідоцтва про право власності на вищезазначену квартиру, позивачу було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.
Відповідно до ст. 146 ЖК України, п. 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, норм чинного на час виникнення спірних правовідносин КпШС України (ст.ст. 22, 24, 28, 29), а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 6 а) постанови "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" від 18 вересня 1987 року № 9 та 11 а) постанови "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 року № 20, - у випадку сплати паю в ЖБК подружжям у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів квартира після повної сплати пайового внеску є їх спільним майном.
Таким чином квартира АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_6 та позивачем під час шлюбу, а тому є спільним майном подружжя.
За життя спадкодавця спору щодо розподілу майна не було, на даний час позивач просить суд визнати за нею право власності на всю квартиру.
Згідно із ст. 15 Закону України "Про власність", член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за квартиру набуває право власності на це майно. Реалізація вказаної норми закону здійснюється шляхом подачі громадянами до відповідних державних органів, зокрема довідки встановленого зразка про повну сплату паєнагромадження членом житлово-будівельного кооперативу.
Відповідно до частини 3 ст.384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Згідно із частини 1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги, що паєнакопичення за квартиру у повному обсязі спадкодавець сплатив ЖБК та викупив її у кооперативу і став її власником в порядку частини 3 ст.384 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-4», треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, ґрунтуються на вимогах закону, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3220,00 грн.
Керуючись ст.ст.11,60,88,208,209,212,213,214,215 224-226,294ЦПК України, ст.ст.11,328, 384,1217,1218,1258,1268,1296,1297,ЦК України суд -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-4», треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні протягом десяти днів з дня отримання його копії.