Справа № 755/6840/13-ц
"10" червня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Вернидубова Я.І.
при секретарі - Кравченко Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору №3821 від 14.07.2008 року,-
У березні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору №3821 від 14.07.2008 року. Обгрутовуючи позов посилаються на те, що 14 07.2008 року між ними та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» було укладено іпотечний договір №3821. Відповідно до п.1.2 укладеного Договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: однокімнатна квартира, під номером 37, що стане власністю іпотекодавця у майбутньому та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.1.3 Договору право власності на предмет іпотеки підтверджується Договором купівлі-продажу від 14.07.2008 року за реєстровим №2197, право власності на який підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Стверджують, що відповідно до п.5.1.4 Договору згода дружини Іпотекодавця на передачу в іпотеку предмета іпотеки оформлена неналежним чином. Вважають, що зазначений Договір укладений з порушенням вимог матеріального права та має бути визнаний судом недійсним.
ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі, вважає його необгрунтованим та просить суд відмовити у повному обсязі.
Третя особа в судове засідання не з»явилась, повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14 07.2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» було укладено іпотечний договір №3821(а.с.8-13).
Відповідно до п.1.2 укладеного Договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: однокімнатна квартира, під номером 37, що стане власністю іпотекодавця у майбутньому та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно із п.1.3 Договору право власності на предмет іпотеки підтверджується Договором купівлі-продажу від 14.07.2008 року за реєстровим №2197, право власності на який полягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.17) та заяви ОСОБА_2 від 14.07.2008 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_2 дала згоду на передачу в іпотеку її чоловіком, ОСОБА_1, квартири АДРЕСА_1 (а.с. 16). Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи сторонами не заявлялось.
Визначення майнових прав надано в Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність на Україні». Згідно статтей закону майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, в тому числі права, які і складовими частинами права власності (право володіння, користування, розпорядження), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) і права вимоги.
Закон України «Про іпотеку» не містить визначення чи особливостей передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, але у ч. 2 ст. 5 цього Закону йдеться про те, що предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено обмеження щодо предмета застави майнових прав, згідно з якою предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер (право на отримання пенсій, допомоги, аліментів тощо), а також вимоги, застава яких заборонена законом. У випадку застави прав, за якими має виникнути право спільної власності на нерухомість (наприклад, застава майнових прав з Інвестиційного договору, за яким право власності на квартиру має виникнути у подружжя), необхідно попередньо отримати згоду іншого власника (чоловіка, дружини).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Згідно із ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
У той же час позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність порушень у момент вчинення правочинів (договору кредиту та іпотечного договору) стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З огляду на умови іпотечного договору, викладені положення чинного цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання іпотечного договору недійсним.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.17,23 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору №3821 від 14.07.2008 року - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: