17 лютого 2009 року № 5132/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача - Довгополова О.М.,
суддів: Любашевського В.П., Богаченка С.І.
при секретарі Тарнавській Л.Л.
за участю осіб:
від позивача- не прибув;
від відповідача- Більо І.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу
за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
на постанову господарського суду Львівської області від 27.11.2007 року у справі № 25/292-А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок - Плюс»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова та Головного управління Державного казначейства України в особі Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м. Львова
провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
Оскаржуваною постановою задоволено позовні вимоги, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0002092320/0/26388 від 17.11.2006року, стягнуто з Держбюджету України на користь позивача 275458,81 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Постанову оскаржила ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з підстав неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема, апелянт вказує на неправильність висновку суду щодо наявності у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, так як таке право пов'язане із фактичним надходженням коштів у бюджет. Крім того, апелянт вважає, що платник податку набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від»ємне значення податку на додану вартість залишається, проте відшкодуванню підлягає лише та частина від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) та лише по податковому кредиту минулого податкового періоду. Також апелянтом покликається на порушення п. 3.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276.
Суддя у І-й інст. - Пазичев В.М.
Господарський суд Львівської області
Справа № 25/292-А/5015
Суддя-доповідач - Довгополов О.М.22-а-5132_08.doc
Реєстр 17.02.09Справа № 22-а-5132
Рядок статзвіту № 2.11.15
В поданих запереченнях на скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за результатами проведення виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за липень, грудень 2005 року, березень, квітень 2006 року, серпень, вересень 2006 року, ДПІ у Шевченківському районі складено акт № 691/331/23-031/30994872. Пунктом 2 висновку зазначеного акта встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону щодо завищення 44705,91 грн. суми відшкодування з ПДВ - за липень 2005 року - на 12697,43 грн., за грудень 2005 року - на 18916,60 грн., за квітень 2006 року - на 13091,88 грн. У пункті 3 висновку акта зазначено порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону щодо завищення суми бюджетного відшкодування на 230792,9 грн., а саме, за серпень 2006 року - на 108060,95 грн., за вересень 2006 року - на 122691,95 грн., та що підлягає збільшенню залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду.
На підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002092320/0/26388 від 17.11.2006 року, яким позивачу на підставі пп. «б», «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 275458,81 грн.
Згідно реєстру платіжних доручень позивачем оплачено за придбаний у ПП «Фірма Торнадо» товар 877368,00 грн., в т.ч. 146228,00 грн. ПДВ та 635367,48 грн., в т.ч. 105894,00 грн. ПДВ, а також оплачено за поставлений товар ПП Лютенко І.П. в сумі 244800,243 грн., в т.ч. 40800,04 грн.
Висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ ґрунтується на відсутності встановленого факту надходження коштів, сплачених позивачем у вартості товару до бюджету.
Згідно підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно акта перевірки позивачем не порушено нарахування та сплату податкового зобов'язання з ПДВ, а також порядку формування податкового кредиту.
Отже, позивачем правомірно віднесено сплачені у вартості товарів суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 1.3 статті 1 Закону утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, є обов'язком платника податку, тобто продавця (поставщика) товару.
Непоступлення сум ПДВ до бюджету стосується протиправних дій з боку інших осіб та не може створювати негативні наслідки для покупця товару, зокрема, щодо віднесення сплачених ним сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону сума податку,що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, на підставі реєстру платіжних доручень про оплату отриманих товарів (послуг) за липень 2006 року та серпень 2006 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про право позивача на бюджетне відшкодування сплачених сум ПДВ згідно поданих декларацій з за серпень та вересень 2006 року в сумах 655829,00 грн. та 705722,00 грн. відповідно.
При цьому при визначенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ положення пп. «а» пп. 7.7.2 ст. 7 Закону не розділяють поняття попереднього податкового періоду та періодів, що передували попередньому, а лише визначають його від»ємне значення.
Тому правильним є висновок суду про те, що рядок 3 форми додатка 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування) до декларації з ПДВ істотно обмежує права платника податку на отримання суми бюджетного відшкодування, встановлене наведеною вище нормою, так як дана норма не ставить у залежність розмір бюджетного відшкодування від часу виникнення податкового кредиту в платника податку.
Висновок податкового органу про те, щоколи за підсумками наступного (другого) звітного періоду від»ємне значення податку на додану вартість залишається, проте відшкодуванню підлягає лише та частина від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) та лише по податковому кредиту минулого податкового періоду суперечитьпп. «а» пп. 7.7.2 ст. 7 Закону, а тому колегією суддів вважається неправильним.
Відповідно до положень розділів 3, 6 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та ДК України від 02.07.1997 року № 209/72, терміни відшкодування вказаних позивачем в податкових деклараціях загальної суми 275458,81 грн. закінчилися та вважаються бюджетною заборгованістю, суму якої платник податку має право стягнути в судовому порядку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає прийняття постанови судом першої інстанції з додержанням норм матеріального права та у відповідності до норм процесуального права; доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 27.11.2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді С.І. Богаченко
В.П. Любашевський