Провадження: 22-ц/790/5649/13 Справа: № 2029/5955/12 Категорія: «житлові правовідносини» Головуючий 1 інстанції: Єрмоленко В.Б. Доповідач: Піддубний Р.М.
28 серпня 2013 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Піддубного Р.М.,
суддів: Швецової Л.А., Малінської С.М.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення витрат на утримання квартири, -
встановила:
У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 липня 2010 року, залишеним без змін в цій частині рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня 2010 року, було задоволено позов ОСОБА_2 про виселення його, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Посилаючись на те, що фактично рішення суду про виселення було виконане 05 квітня 2012 року і до цієї дати він сплачував усі житлово-комунальні послуги, а відповідачка, як власник квартири, компенсувати вказані витрати відмовляється, з урахуванням уточнених у грудні 2012 року позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 понесені ним витрати на утримання вищевказаного об'єкту нерухомості за період з липня 2008 року по червень 2012 року в сумі 26 954 грн. 16 коп.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений ним позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності передбачених ст. ст. 1158, 1160 ЦК України підстав для відшкодування позивачеві фактично зроблених ним витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна, що належить відповідачці.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судовим розглядом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1, яка на праві власності належала ОСОБА_3, були зареєстровані та фактично проживали: позивач ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Відповідно до договору дарування від 01.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, ОСОБА_3 подарувала вказану квартиру своїй дочці ОСОБА_8 яка за договором купівлі-продажу від 22.07.2008 року здійснила її відчуження на користь ОСОБА_2
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 липня 2010 року, залишеним без змін в цій частині рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 жовтня 2010 року, було задоволено позов ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішення суду про виселення було фактично виконано лише у квітні 2012 року і до цього часу позивач проживав в квартирі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 зазначеного закону встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилався на те, що після ухвалення вищевказаного судового рішення вчиняв дії з оплати житлово-комунальних послуг, які надавалися за місцем його проживання в квартирі АДРЕСА_1, з метою запобігання настання невигідних наслідків для її власника ОСОБА_2
Частино 1 та 2 ст. 509 ЦК встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Встановлено та не заперечується сторонами, що будь-якого договору, предметом якого б було регулювання виниклих спірних правовідносин, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено не було.
Відповідно до ст. 1158 ЦК якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.
Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат (ст. 1160 ЦК).
Оскільки дії позивача з оплати житлово-комунальних послуг, які він фактично споживав неправомірно проживаючи у належній відповідачці квартирі, не були виправдані обставинами, за яких були вчинені без доручення власника квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування зроблених ОСОБА_1 витрат.
Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді