ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
23.11.06 Справа № 4/371.
Суддя Доманська М.Л., розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства “Донецька залізниця» в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля», м. Краснодон
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Лемтранс", м.Донецьк,
про стягнення 1141752 грн. 24 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув (явка обов"язкова),
від відповідача: Бегайло Я.В. (дов. від 01.09.05 № 12/117),
Гладкова Р.К. (дов. від 23.08.06 № 12/267),
від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет cпору: Прусова Я.С. (дов. від 04.01.06 № 3/06), Найданова Л.С. -(дов. від 23.01.06 № 12/05),
Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами у сумі 1141752 грн. 24 коп.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 19.08.06 № 1/13-753, доповненням до відзиву від 05.09.06 № 1/13-796, поясненнями по справі від 22.11.06 № 1/13-1017 проти позову заперечує, посилаючись на наступне :
- позивач необґрунтовано посилається на ст. 119 Статуту залізниць України та п.15 Правил користування вагонами та контейнерами;
- одержувач несе відповідальність лише за вантаж, що прибув на його адресу, і за затримку навантажених вагонів;
- ст. 119 передбачає нарахування плати за затримку навантажених вагонів на коліях залізниці в чеканні подачі їх під вивантаження, перевантаження з вини, що залежить від вантажоодержувача, власника під'їзної колії та не передбачає необхідність приймати на відповідальне зберігання порожні вагони, що прибули понад план;
- за Статутом станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем;
спірні вагони не є вантажем;
- порожні вагони, плата за користування якими нарахована позивачем, були подані понад узгоджений план та більше середньодобового плану-замомовлення;
- позивач здійснював подачу порожніх вагонів з порушенням укладеного сторонами плану перевезень на відповідні періоди щодо їх кількості, середньодобового плану-замомовлення, а також умов договору від 01.01.06 № 38/3-1536/01-5КУО;
- пам»ятки про користування вагонами та акти загальної форми про затримку вагонів підписані відповідачем з розбіжностями;
- з заявленої у позові суми 1102783 грн. 56 коп. нараховані позивачем за 28 несправних , непридатних до перевезення вагонів;
- вина відповідача у простої вагонів відсутня;
- ст. 6 Статуту залізниць України передбачено, що вантаж -це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі; нарахування залізничного тарифу за перевезення рухомого складу провадиться згідно тарифного керівництва № 1 п.17.6 по схемі 18 та не має ніякого відношення до плати за користування вагонами;
- за телеграмою начальника Донецької залізниці, що додається до матеріалів справи, зазначено наступне: для поліпшення експлуатаційної роботи у частині приведення до нормальної наявності вагонів власності Корпорації "МПС" у робочому парку дороги встановлюється наступний розпорядок дороги з вагонами цієї власності; заявки на навантаження вагонів власності Корпорації "МПС" повинні строго відповідати місячним планам перевозок; прийняття до перевезення порожніх вагонів власності Корпорації "МПС" під навантаження на ту чи іншу станцію будуть здійснюватись згідно з добовим розміром з врахуванням обліку обороту вагонів; решта вагонів до перевезення прийматись не буде.
Поясненням по справі від 02.10.06 № 965 ТОВ «Лемтранс» заперечує проти позову з аналогічних підстав та зазначає наступне:
- плата за користування порожніми вагонами, що прямують під наванта -
ження Статутом залізниць України не передбачена;
- вантаж -це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі
- посилання позивача на те, що прибулі порожні вагони на його адресу під навантаження -це «вантаж а своїх осях», відхиляється, оскільки дане поняття визначено пунктами 5.14 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, відповідно до яких вагони вважаються «вантажем на своїх осях», лише тоді коли вони направляються від Продавця до Покупця;
- порожні вагони - це не вантаж;
- позивачем не доведено, що затримка вагонів відбулася з вини відповідача;
- посилання позивача на листи ТОВ «Лемтранс», як гарантійні, відповідно
до яких здійснюється перевезення власних порожніх вагонів, є необґрунтованим, оскільки у даних документах власники вагонів вказують напрямки порожніх вагонів, що можуть з'явитися на вказаних станціях для регулювання залізницею їх подачі під навантаження згідно плану перевезень вантажовідправника та гарантують оплату залізничного тарифу за перевезення залізницею власних (орендованих) вагонів, а не дають вказівку залізниці перевезти понад план вказані вагони;
- п. 6.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, за
тверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.04 № 856 передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах, із затвердженими залізницею планами перевезень форми ГУ -12, у зв'язку з чим, за надані залізницею вагони понад затверджений план перевезень, відповідальність за затримку таких вагонів на підходах до станції відповідач нести не може;
- вказані вагони були подані понад переробних можливостей одержувача,
що є підставою для звільнення від плата за користування вагонами;
- відповідно умов договору від 17.11.04 № Э-999555 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків та надання залізничної послуги, який укладений між позивачем та ТОВ «Лемтранс», передбачено , що залізниця зобов'язується подавати під навантаження / вивантаження вагони згідно з затвердженими планами та додатковими заявками вантажовласників, тобто стільки вагонів, скільки узгоджено планом перевезень ;
- у заявлений у позові період ТОВ «Лемтранс» працювало за договором від 01.10.05 № 62-1536/01-5КУО,
- позивач необґрунтовано нарахував плату за користування вагонами неробочого парку; Статутом залізниць України не передбачена плата за користування порожніми вагонами, що очікують подання їх до вагонного депо для здійснення ремонту;
- залізниця має організовувати порядок транспортування власних вагонів та регулювати обсяги транспортування цих вагонів таким чином, щоб забезпечити виконання узгоджених планів перевезень вантажів у цих вагонах, та уникнути їх безпідставного простоювання і затриманя.
У запереченнях на відзив відповідача від 04.09.06 № 433-20 позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:
- ст.119 Статуту залізниць України та Правилами користування вагонами та контейнерами № 113 передбачено порядок та умови користування вагонами, як парку залізниці України, так і вагонами, що належать підприємствам, організаціям, а також орендовані ними, тобто є власними вантажними вагонами;
- порожні вагони, що прибули за договором перевезення, повинні прийматися одержувачем, як і «вантаж»; порожні вагони, щодо яких заявлено плату за користування є «вантажем», оскільки на них оформлювалися залізничні накладні, які є обов'язковою двосторонньою угодою на перевезення вантажу на користь третьої сторони - одержувача;
- посилання відповідача на умови договору від 01.01.06 № 38/3-1536/01-4 КУО безпідставне, оскільки цей план перевезення був наданий залізниці відповідачем на відправку уже ним запланованих вантажів у власних вагонах по станціях призначення;
- п. 2.3 Правил планування вказано, що планування перевезень вантажів у власних та орендованих вагонах здійснюється відправниками за окремими замовленнями (форма ГУ-12) незалежно від того, належать ці вагони відправникові, одержувачу, чи оператору; замовлення на перевезення вантажів у власних вагонах, що не належать відправнику, погоджуються з власником вагонів; відповідач погоджує вже відвантаження вантажу у власних вагонах, з власником цих вагонів та надає залізниці план.
- оформлення планів на перевезення порожніх власних вагонів, які відправлені відправником до залізничної станції на адресу відповідача, діючим законодавством не передбачено та залізниця приймає дані вагони по перевізним документам; листами від 27.02.06 № 71, від 27.03.06 № 89, 25.04.06 № 134, 26.05.06 № 157 власник вагонів розпорядився про повернення власних вагонів після вивантаження на адресу відповідача, що підтверджено залізничними накладними, відповідно до яких прибували вагони, та вони є підставою для залізниці для приймання та перевезення власних порожніх вагонів від відправника до отримувача;
- відповідач повинен приймати від залізниці весь власний порожній рухомий склад, який прибув на його адресу та оформляти документи на відправку технічно несправних вагонів.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін ТОВ «Лем- транс", суд прийшов до наступного.
У березні, квітні та червні 2006 року на ст. Сімейкіно-Нове на адресу відповідача за повними вантажними документами при бували порожні вагони, зазначені у доданих до матеріалів справи відомостях плати за користування вагонами /контейнерами/, що вказані у розрахунку суми позову, складе ному позивачем на суму 1141752 грн. 24 коп.. З матеріалів справи вбачається, що дані вагони є такими, що орендовані ТОВ "Лемтранс" (м. Донецьк), власність Корпорації «МПС». Тому згідно ст. 119 Статуту залізниць за час затримки вагонів на коліях станції відповідачу нарахована плата у розмірі 50 % від затвердженої ставки по ст. Сімейкіно-Нове згідно з відповідними актами загальної форми та відомостями плати за користування вагонами /контейнерами/, складеними позивачем.
Як свідчать матеріали справи, з боку відповідача відомості плати підписані із зауваженнями, оскільки спірні порожні вагонами подані залізницею понад план.
Оскільки відповідач відмовляється від прийняття вагонів, які надійшли на його адресу, позивач звернувся до суду відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, а також п. 15 «Правил користування вагонами та контейнерами»та просить стягнути з відповідача плату за користування вагонами у березні- червні 2006 року по станції Сімейкине-Нове у сумі 1141752 грн. 24 коп.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та поясненнях по справі.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Правовідносини сторін регулюються Статутом залізниць України (далі -Статут), Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерс тва транспорту України від 25.02.99 № 113, Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтранса та зв'язку України від 28.09.04 № 856.
Відповідно до умов ст. 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
Відповідно до п.1.2 Правил планування вантажів зазначено, що перевезення вантажів залізницями здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень по місячних планах, за пред'явленням, за окремими замовленнями відправників.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено договір від 01.01.06 № 38/3-1536/01-4 КУО про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків, за умовами якого Залізниця (позивач у справі) взяв на себе зобов'язання подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнера) згідно з затвердженими заявками та планами Вантажовласника (відповідача у справі).
Між ВАТ «Краснодонвугілля»(відповідач у справі) та ТОВ «Лемтранс»(3-ю особою) укладено договір від 01.01.05 № 62-1536/01-5, відповідно до якого останне надало в оренду вагони відповідачу за планом, узгодженим з залізницею.
Матеріали справи свідчать про те, що вагони, плату за користування якими заявлено до стягнення, були подані залізницею понад затверджений сторонами план перевезень та з врахуванням додаткових замовлень відповідача за березень-червень 2006 року, що підтверджено в облікових картках по станції Сімейкине-Нове та є порушенням п. 2.2 вищевказаного договору від 01.01.06 № 38/3-1536/01-4 КУО та ст. 31 Статуту залізниць України.
Позивач вказує, що спірні відносини не стосуються зобов'язань за вищевказаними договорами, оскільки спірні вагони надійшли на адресу відповідача як вантаж на підставі договору перевезення вантажу, яким є залізнична накладна.
Відповідно до ст.. 6 Статуту залізниць України визначено накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Вантаж в цій статті визначений як матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі. Сторони в договорі перевезення вантажу -перевізник і вантажовідправник. Вантажоодержувач не є стороною в договорі перевезення вантажу, однак у нього виникають за договором певні права і обов'язки. Предметом договору перевезення є транспортні послуги. Особливість цих послуг полягає в тому, що вони існують не у речовій формі, а у формі діяльності. Суттєвими умовами перевезення вантажів є: найменування вантажу, його маса, вага, кількість місць, тара, упаковка, особливі властивості, вартість, умови перевезення тощо.
Статтею 47 Статуту залізниць України передбачено, що у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання. Одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання. Відповідальність за псування і пошкодження вантажу, що сталися через його несвоєчасне вивантаження і вивезення одержувачем, а також через затримку вагонів на залізничних під'їзних коліях і станціях з його вини, несе одержувач.
Статтею 119 Статуту залізниць України, на яку посилається позивач, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Під «користуванням вагонами»необхідно розуміти - використання відповідного рухомого складу суб'єктом підприємницької діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, що безпосередньо приймає вагони від залізниці для подальших операцій, а потім повертає їх залізниці. Позивач нарахував відповідачеві плату за користування порожніми вагонами , які були подані відповідачу понад план перевезень за березень-червень 2006 року та які знаходились на станціях залізниці в чеканні подачі на під'їзну колію, що підтверджено актами про затримку вагонів.
Пунктом 15 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях не загального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Як зазначалось вище, ст. 119 Статуту залізниць України передбачено, що плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі їх під розвантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження на адресу вантажовласника Статутом залізниць України не передбачена.
За змістом п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач замовляв порожні вагони під навантаження.
Крім того, загальними положеннями Статуту залізниць України визначено, що під поняттям «вантажоодержувач /вантажовласник/» слід розуміти зазначену у документі на перевезення вантажу /накладній/ юридичну чи фізичну особу, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж, яким є матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі. У зв'язку з цим, порожні вагони, за перевезення яких позивачем нарахована плата за користування вагонами у розумінні Статуту залізниць України не є вантажем.
Посилання позивача на те, що порожні вагони є «вантажем на своїх осях»та повинні прийматися відповідачем на підставі статті 47 Статуту залізниць України, є необґрунтованими та не відповідає нормам статті 6 Статуту залізниць України та пунктам 5.12, 5.13 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 28.09.2004р. № 856, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.2004р. за № 1316/9915.
При цьому слід зазначити, що залізнична накладна у даному випадку свідчить про перевезення порожнього вагону та не свідчить про наявність вантажу. У відповідних залізничних накладних в графі "найменування вантажу" зазначалось «вагони порожні власність Корпорації «МПС», що відповідає приписам п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, яким визначено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, у яких у графі "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Наявність залізничної накладної у даному випадку не свідчить про наявність вантажу. Предметом договору в даному випадку є транспортна послуга з перевезення порожніх вагонів, що зазначено в залізничній накладній і є суттєвою умовою договору перевезення. Діюче законодавство не передбачає обов'язку одержувача вагону приймати порожні вагони у такому ж порядку, який передбачений для приймання вантажу ст. 47 Статуту залізниць України. За таких обставин, є необґрунтованим посилання позивача на необхідність прийняття вагонів на відповідальне зберігання згідно зі ст.47 Статуту залізниць України.
Посилання позивача на листи ТОВ «Лемтранс» 27.02.06 № 71, від 27.03.06 № 89, 25.04.06 № 134, 26.05.06 № 157 , відповідно до яких він здійснює перевезення власних порожніх вагонів, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці листи не мають відношення до взаємостосунків, що склалися між сторонами у даній справі, та не дають вказівку залізниці перевезти понад план вказані вагони, у даних документах орендар власних вагонів вказує напрямки порожніх вагонів, що можуть з'явитися на вказаних у листах станціях.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не доведені підстави застосування до відповідача в даному випадку положень ст. 119 Статуту залізниць України, не доведено, що неприйняття спірних
порожніх вагонів відповідачем сталося з причин, що залежать від останнього, про що зазначається у п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами, вина відповідача у затримці порожніх вагонів, які були подані позивачем понад узгоджений план, не доведена.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням на по зивача судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, Статуту залізниць України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
вирішив:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ҐПК України.
Дата підписання рішення: 24.11.06.
Суддя М.Л.Доманська