І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
28 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Мазурик О.Ф.,Кирилюк Г.М.
при секретарі: Мурга М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року
в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Диких ОлексіяОлександровича,-
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.05.2013 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Диких О. О. відмовлено .
Не погодившись з такою ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та передачу питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального закону,неправильність та необґрунтованість висновків суду. Зазначає, що суд безпідставно не урахував, що за приписами ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець у разі закінчення виконавчого провадження зобов'язаний зняти арешт, накладений на майно боржника і помилково вважав, що поняття «закінчення» та «завершення» виконавчого провадження не є тотожними.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з наведених в ній підстав.
Представник ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення долучені до справи. Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливо розглянути справу за його відсутності.
Розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 383 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Звертаючись із скаргою на бездіяльність державного виконавця, ОСОБА_1 посилалася на те, що у порушення вимог закону, головний державний виконавець ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві, повертаючи виконавчий лист, не зняв арешт з її майна.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд виходив з того,що у разі повернення виконавчого документу стягувачу виконавче провадження не завершується, а тому державний виконавець не повинен був вирішувати питання про зняття арешту з майна боржника, його дії узгоджуються із ЗУ «Про виконавче провадження» та не порушують прав скаржниці.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду і вважає їх правильними.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2011 року задоволено позов ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки і відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.10.2011 року рішення Оболонського районного суду м.Києва скасовано в частині стягнення заборгованості за кредитним договором і ухвалено в цій частині нове рішення яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 105 912.90 дол. США і 105 008.80 грн.
На виконання судового рішення 10.02.2012 року був виданий виконавчий лист № 2- 685.Постановою головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ м.Києва від 09.04.2012 року було відкрите виконавче провадження на примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 105 912.90 дол. США і 105 008.80 грн. та звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості на предмет іпотеки- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1( а.с.48 т.3).
У цей же день державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ( а.с.49 т.3).
Постановою головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві ВП №32083264 виконавчий лист повернутий стягувачу у зв'язку із тим, що квартира АДРЕСА_1 не зареєстрована на ОСОБА_1 ( а.с.50 т.3).
Статтею 49 ЗУ «Про виконавче провадження» визначений вичерпний перелік випадків коли виконавче провадження підлягає закінченню. Повернення виконавчого листа стягувачу до цього переліку не входить,а тому суд обґрунтовано вважав виконавче провадження не завершеним і доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути прийняті до уваги.
Наслідки завершення виконавчого провадження встановлені ст.50 ЗУ України «Про виконавче провадження».
Відповідно до положень цієї статті у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Частиною 2 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» установлено,що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
З огляду на те,що постанова про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не ухвалювалася і виконавчий лист до суду який його видав не повертався,на державного виконавця не покладався обов'язок зняття арешту з майна боржниці якою є ОСОБА_1, а тому суд першої інстанції зробив вірний та обгрунтований висновок про відповідність дій державного виконавця вимогам закону й доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.
Відповідно до ч.3ст.387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судом при розгляді скарги не були порушені норми процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст.303, 307, 312-315, 317,387 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа № 756/4612/12/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 9789 /2013
Головуючий у суді першої інстанції: Андрейчук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.