Справа № 22-ц/796/8629/2013 Головуючий в 1-й інстанції - Зіміна В.Б.
Доповідач-Чобіток А.О.
22 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-
В червні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 672 956 грн. 66 коп.,посилаючись на те, що 23 жовтня 2007 року відповідач позичив у нього грошові кошти в сумі 60 000 доларів США та зобов»язався повернути їх в строк до 25 жовтня 2008 року, проте взяті на себе зобов»язання не виконав , борг не повернув.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 листопада 2011 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики в розмірі 628096, 13 грн., судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн..
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права . Зазначає, що ОСОБА_3, позичені у позивача кошти , повернув, що підтверджується підписами останнього в його блокноті.
Вислухавши доповідь судді,пояснення осіб, що з»явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що 23.10.2007 року ОСОБА_4 передав за договором позики ОСОБА_3 кошти у розмірі 60 000 доларів США зі строком повернення до 25.10 2008 року.
Пред»явивши даний позов ОСОБА_4 зазначав, що відповідач взяті на себе зобов»язання щодо повернення коштів не виконав, а тому просив суд стягнути суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в сумі 672 956,66 грн., зменшивши в подальшому суму заборгованості до 628096, 13 грн. .
Частина 2 ст. 1047 ЦК України, допускає пред»явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 , суд першої інстанції встановив та виходив з того, що сторони по справі досягли згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, а тому письмова розписка від 23.10.2007 року свідчить про його укладення згідно до вимог ст..1046 ЦК України і відповідачем не доведено факт виконання взятого на себе зобов»язання по поверненню позичених коштів .
Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідним обставинам справи та вимогам закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Частина 1 ст. 58 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Так, посилаючись як на підставу виконання взятих на себе зобов»язань, відповідач надав блокнот, записи в якому , на його думку, свідчать про погашення боргу за його розпискою від 23.10.2007 року.
Проте вказаний доказ не містить фактичних даних, на підставі яких можливо встановити, що існуючі в блокноті записи є розпискою позивача про отримання ним від відповідача частини боргу.
Тобто, зазначений документ не містить ознак письмових доказів, так як не має істотних та достовірних відомостей про обставини справи, а відповідно до ч. 4 ст.. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -