Апеляційний суд Житомирської області
Справа №272/523/13-ц Головуючий у 1-й інст. Карповець В.В.
Категорія 24 Доповідач Зарицька Г. В.
29 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів: Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
секретаря Трохимчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фінанс" (далі ТОВ "Дія Фінанс") про визнання договору недійсним та стягнення коштів
за апеляційною скаргою ТОВ "Дія Фінанс" на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 липня 2013 року
встановила:
.
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір про надання послуг №200747 від 20.04.2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Дія Фінанс» та стягнуто відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 16500 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Дія Фінанс», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився. Директор товариства направив до суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі їхнього представника.
Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, вважала їх необґрунтованими.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом встановлено, що 20 квітня 2012 року між сторонами було укладено договір про надання послуг №200747, за умовами якого ТОВ "Дія Фінанс" зобов'язалося вчинити від імені та за рахунок ОСОБА_1 певні дії (надати послуги), спрямовані придбання товару, зазначеного в Додатку №1 до даного договору, на умовах діяльності Програми «Розвиваюча», що міститься в додатку №2, який є невід'ємною частиною договору, в тому числі: інформувати групу учасників, забезпечити її організацію та діяльність в системі адміністрування, організовувати та проводити заходи по розподілу коштів, здійснювати оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму в позику, надавати інші послуги і вчиняти інші правочини, погоджені сторонами.
ОСОБА_1 в свою чергу зобов'язалася одноразово сплатити реєстраційний платіж у день підписання сторонами цього договору та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 банківських днів з моменту отримання дозволу; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми в позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності Програми.
На виконання умов договору позивачкою сплачено реєстраційний платіж в розмірі 4 500 грн. та загальний платіж в розмірі 12 000 грн. за травень-жовтень 2012 року (а.с.10-12).
Статтею 34 Закону України від 12.01.2001 року «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено обов'язкове ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.
Законом України від 02.06.2011 року № 3462-У1 «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності з 08.01.2012 року, статтю 4 вищевказаного Закону доповнено пунктом 11-1, відповідно до якого діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до переліку фінансових послуг.
Отже, на момент укладення оспорюваного договору такий вид діяльності як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах був включений до переліку фінансових послуг та потребував спеціального дозволу (ліцензії).
Згідно з листом Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.05.13 р. № 4510/16.12 станом на 07.0313 р. інформація щодо ТОВ «Дія Фінанс» до Державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи зазначена юридична особа не набувала, ліцензії на здійснення діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю не одержувала, ліцензії на надання кредитів за рахунок залучених коштів не одержувала, також не отримувала ліцензії на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач, здійснюючи діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, не мав права укладати договір з позивачкою без спеціального дозволу (ліцензії).
За ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Оскільки оспорюваний договір укладено без відповідного дозволу (ліцензії), суд першої інстанції обґрунтовано визнав його недійсним та стягнув з відповідача на користь позивача сплачені за ним грошові кошти в розмірі 16 500 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що на час укладення оспорюваного договору, послуги, які надавав відповідач, не підлягали обов'язковому ліцензуванню не ґрунтуються на Законі та є безпідставними.
Суд першої інстанції по суті правильно вирішив спір, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ТОВ "Дія Фінанс" відхилити.
Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту їїпроголдошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: