Справа № 764/2310/13-к
1-кп/764/72/2013
23 липня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Клімакова В.М.
за участю секретарів - Козловської С.О., Косенко К.О.,
прокурора - Махині В.В.,
потерпілого - ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12013140060000495 від 17.01.2013 року по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, громадянина України, росіянина, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, офіційно не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 21.07.2007 року Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. 3 ст. 185 КК України, позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -
17 січня 2013 року о 01 годині 50 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись біля входу до магазину «Стандарт Плюс», розташованому за адресою: пр. Ген. Острякова, буд. 211-а, м. Севастополь, діючи з злочинною недбалістю, заподіяв ОСОБА_1 необережне тяжке тілесне ушкодження при наступних обставинах.
ОСОБА_2 у вказаний період часу вступивши в словесний конфлікт з ОСОБА_1 у зв'язку з особистими неприязними стосунками в ході якого пригрозив останньому завдати удару в обличчя. Після чого, бажаючи підтвердити свої наміри та нанести тільки один удар, не розраховуючи при цьому на настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, а також не маючи можливість передбачити настання зазначених наслідків ОСОБА_1, наніс останньому удар кулаком лівої руки в обличчя, від якого ОСОБА_1, втративши рівновагу, впав на твердий виступ порога при вході в приміщення зазначеного магазину, в результаті чого йому були заподіяні наступні тілесні ушкодження: відкрита тупа травма голови - протяжний лінійний перелом потиличної кістки з розколюванням в обидві сторони, лінія перелому перетинає потиличне піднесення, в нижніх відділах просліджується до правого виростка; перелом тіла клиноподібної кістки з порушенням цілісності стінки правих відділів клиновидної пазухи і наявністю в ній вмісту геморрагічної щільності; порушення цілісності осередків решітчастої кістки; в лівій орбіті і порожнини черепа дрібні включення повітря; внутрішньочерепний крововилив під тверду мозкову оболонку; вогнищеві забої (розморожених) речовини головного мозку; набряк і дислокація головного мозку; забита рана обличчя, котрі за ознаками небезпечності для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (п. 2.1.3б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»), згідно висновку експерта № 309 мд від 21.02.2013 року.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 17 січня 2013 року приблизно у другої годині ночі, знаходячись біля входу до магазину «Стандарт Плюс», в ході словесного конфлікту з потерпілим пригрозив останньому завдати удару в обличчя. Після чого, бажаючи підтвердити свої наміри наніс один удар кулаком лівої руки в обличчя, від якого ОСОБА_1, втративши рівновагу, впав на твердий виступ порога при вході в приміщення магазину, в результаті чого йому були заподіяні тілесні ушкодження. Також пояснив, що не бажав настання таких наслідків та не мав можливості їх передбачити. Не заперечував проти задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з витратами на лікування потерпілого, однак суму заявленої моральної шкоди вважає занадто високою.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При судовому розгляді судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст встановлених фактичних обставин скоєного злочину, які зазначені у обвинувальному акті, їх позиція істинна та добровільна, а також їм роз'яснено, що у випадку не дослідження зібраних доказів судом вони будуть позбавлені права оспорювати означенні фактичні обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням обсягу доказів, які досліджувалися у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і кваліфікує його дії за ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
По місцю проживання ОСОБА_2 характеризується негативно, на обліку у диспансерному наркологічному відділенні не перебуває, з обліку знятий у 1999 році у зв'язку з одужанням, у диспансерному психоневрологічному відділенні під наглядом не знаходиться, ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих злочинів, офіційно не працевлаштований.
Відповідно до. ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд визнає щире каяття.
Обставин, яки б обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, обставини кримінального правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, суд приходить до висновку, про необхідність призначення ОСОБА_2 мінімального строку найбільш суворого виду покарання, з числа передбачених за вчинений злочин, оскільки менш суворий вид покарання ніж обмеження волі буде недостатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.
З врахуванням викладених обставин, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 положень ст.ст. 69, 75 КК України та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом або звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Потерпілим заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь 42016,23 грн. матеріальної шкоди, що складається з витрат на лікування та 300000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 36566,23 грн., з врахуванням витрат на лікування потерпілого, які підтверджено документально та з врахування суми, яку було сплачено обвинуваченим.
Позовні вимоги щодо стягнення 300000 грн. моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд враховує те, що обвинувачений вчинив необережний злочин, в наслідок якого заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Потерпілий тривалий час перебував на лікуванні, відчував фізичну біль та душевні страждання, у зв'язку з неправомірною поведінкою обвинуваченого та отриманою травмою. В наслідок отриманої травми потерпілий став інвалідом другої групи, що значною мірою погіршило його можливості, вплинуло на спосіб та якість його звичайного життя, потребувало додаткових зусиль для його організації.
В судовому засіданні встановлено, що матеріальну та моральну шкоду потерпілому заподіяно винними діями обвинуваченого ОСОБА_2
Враховуючи викладене, виходячи із принципів розумності та справедливості, з врахуванням майнового становища ОСОБА_2, суд визначає компенсацію в розмірі 70000 гривен, що є відповідним відшкодуванням моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1167, 1177 Цивільного кодексу України, особою, що зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду є ОСОБА_2, злочинними діями якого вказану шкоду було заподіяно.
Речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні не має.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, 36566,23 грн. матеріальної шкоди та 70000 грн. моральної шкоди, а всього на суму 106566 (сто шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 23 копійки.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Севастополя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до ч. 3 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня надіслати учаснику судового провадження який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий