"21" серпня 2013 р. Справа № 5015/2829/12
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Юрченко Я.О.
при секретарі судового засідання Бохонок В.З.
за участі арбітражного керуючого Хомишина І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі на ухвалу господарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року у справі №5015/2829/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро»
Господарський суд Львівської області (суддя Чорній Л.З.) ухвалою від 05 червня 2013 року по справі №5015/2829/12 відмовив у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі щодо визнання поточних кредиторський вимог в сумі 399,77 грн.
Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року у справі №5015/2829/12, просить скасувати і прийняти нову ухвалу, якою визнати поточні кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі до товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» у сумі 399,77 грн., оскільки суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушив норми матеріального та процесуального права.
Стверджує, що у процесі ліквідаційної процедури ТзОВ «Золочівагро» виникла заборгованість підприємства-банкрута по сплаті єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду у зв'язку із тим, що ліквідатор нараховував поточну заробітну плату і при цьому не забезпечив своєчасної сплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду. Тому, на підставі ст. 25 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску рішенням № 260 від 22 березня 2013 року нараховано 285,39 грн. штрафних санкцій і 5,70 грн. пені за прострочення в період з 20 до 22 серпня 2012 року, а рішенням № 261 від 22 березня 2013 року нараховано 107,60 грн. штрафних санкцій і 1,08 грн. пені за прострочення в період з 20 до 21 вересня 2012 року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області покликається на частини 5 і 7 ст. 19, п. 3 ч. 8 ст. 23 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній з 19 січня 2013 року.
Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2013 року у зв'язку із перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці у склад колегії введено суддю Юрченка Я.О.
Скаржник 19.08.2013 року надіслав суду клопотання розглядати справу без участі його представника у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання, а також повідомив, що апеляційну скаргу підтримує.
Арбітражний керуючий Хомишин Ігор Григорович надав суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки така не ґрунтується на законі. Пояснив, що заявлені грошові вимоги в сумі 399,77 грн. - це штрафні санкції й пеня, нараховані рішеннями кредитора від 22 березня 2013 року за прострочення банкрутом сплати єдиного внеску в період з 20 до 22 серпня 2012 року та з 20 до 22 вересня 2012 року, що суперечить ст. 23 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі, матеріали справи і вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року у справі №5015/2829/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» слід залишити без змін з нижченаведених підстав.
Статтею 106 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого суду.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи слідує, що провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» (ідентифікаційний код 31691832) порушене господарським судом Львівської області ухвалою від 11 липня 2012 року з урахуванням особливостей, передбачених ст. 51 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою суду від 01 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Хомишина Ігоря Григоровича.
17 серпня 2012 року в газеті «Голос України» від №152 (5402) опубліковано оголошення про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
29 квітня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Золочівському р-ні звернулось до господарського суду Львівської області із заявою про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 399,77 грн.
Ліквідатор розглянув заяву з поточними кредиторськими вимогами і надіслав кредитору повідомлення №40-5015/2829/12 від 07 травня 2013 року про відмову у визнанні поточних вимог в сумі 399,77 грн. на підставі ст. 23 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відмовляючи у визнанні поточних кредиторських вимог в сумі 399,77 грн. суд першої інстанції встановив їх юридичну природу і виходячи з фактичних обставин справи констатував, що такі заявлені всупереч положенням ст. 23 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року.
Як установлено ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Слід зазначити, що саме закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», серед іншого, встановлює умови та порядок застосування ліквідаційної процедури, особливості банкрутства окремих суб'єктів господарювання. За загальним правилом цей Закон є спеціальним законом у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності.
З 19 січня 2013 року набрав чинності закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011р., відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень якого положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи те, що провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» порушене 11 липня 2012 року, а постановою суду від 01 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції розглядаючи заяву Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі про визнання поточних кредиторських вимог правильно застосував положення закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, що діяла до 19 січня 2013 року (далі - Закон).
За визначенням частини 1 статті 1 Закону конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до положень ст. 51 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
Наслідки визнання боржника банкрутом визначені ст. 23 Закону. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Як зазначено вище, господарський суд Львівської області постановою від 01 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» визнав банкрутом, увів ліквідаційну процедуру.
Із змісту заяви про поточні кредиторські вимоги та апеляційної скарги слідує, що кредиторські вимоги в загальній сумі 399,77 грн. - це штрафні санкції і пеня, застосовані до банкрута за прострочення ним сплати сум єдиного соціального внеску відповідно до положень ст.ст. 9, 25 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». А саме, рішенням № 260 від 22 березня 2013 року нараховано 285,39 грн. штрафних санкцій і 5,70 грн. пені за прострочення в період з 20 до 22 серпня 2012 року, а рішенням № 261 від 22 березня 2013 року нараховано 107,60 грн. штрафних санкцій і 1,08 грн. пені за прострочення в період з 20 до 21 вересня 2012 року.
Тобто, заявлена сума штрафних санкцій і пені нарахована товариству з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» 22 березня 2013 року - після визнання його банкрутом і уведення ліквідаційної процедури (01 серпня 2013 року) і за прострочення сплати єдиного соціального внеску, допущені банкрутом з 20 до 22 серпня 2012 року та з 20 до 21 вересня 2012 року, що суперечить вищенаведеним приписам ст. 23 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року) про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
За таких обставин господарський суд Львівської області правомірно зазначив, що Управлінням пенсійного фонду України у Золочівському районі безпідставно нараховано 399,77 грн. штрафних санкцій і пені за вказаний період і відмовив у задоволенні заяви про визнання поточних кредиторських вимог.
Постанова Верховного Суду України від 11 червня 2012 року у справі № 21-179а12, якою скаржник обґрунтовує апеляційну скаргу, прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим адміністративним судом у подібних правовідносинах частини четвертої статті 12 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і стосується дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться з порушенням провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
В даному ж випадку суд застосовує лише приписи ст. 23 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) щодо наслідків визнання боржника банкрутом - припинення з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Тому немає законних підстав для застосування Постанови Верховного Суду України від 11 червня 2012 року у справі № 21-179а12 при розгляді апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі на ухвалу господарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року у справі №5015/2829/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро».
Таким чином, вищенаведені положення закону та фактичні обставини справи спростовують доводи скаржника про виникнення обов'язку у банкрута зі сплати пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
Крім того, Львівський апеляційний господарський суд констатує, що за викладених фактичних обставин справи посилання в апеляційній скарзі на положення закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», що набрали чинності з 19 січня 2013 року суперечить п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.
За змістом ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Львівський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі дослідження усіх матеріалів справи. Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків суду першої інстанції.
За таких обставин ухвалу господарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року по справі №5015/2829/12 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Ухвалу господарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року у справі №5015/2829/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Гриців В.М.
суддя Давид Л.Л.
суддя Юрченко Я.О.