"22" серпня 2013 р.Справа № 916/1156/13
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лисенко В.А.
Суддів: Журавльова О.О., Ярош А.І.
(Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням заступника голови суду № 584 від 05.08.2013р.)
при секретарі: Станковій І.М.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1885 від 10.09.2012р.;
від відповідача - Гудкова Н.Ф., довіреність № б/н від 15.05.2013р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2013 р.
по справі № 916/1156/13
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю „АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД"
про стягнення 76 955, 40 грн.
Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
У квітні 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєте Україна ЛТД" про стягнення збитків у сумі 76 955,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договір транспортно - експедиторського обслуговування вантажу, який повинен бути доставленим від Корейської фірми PIKOGRAM CO. LTD на адресу позивача. Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків за даним договором, позивач зазнав збитки у вигляді витрат на реекспорт вантажу з Кореї до Китаю у розмірі 65 134,40 грн. Крім того, затримка вантажу з вини відповідача призвела до необґрунтованих витрат у вигляді штрафних санкцій у сумі 11 821,0 грн., нарахованих податковою інспекцією за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями на підставі Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2013р. (суддя Гуляк Г.І.) у позові відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги сторона зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення у справі, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам спірних правовідносин.
Апелянт наполягає на існування договірних відносин між сторонами відносно транспортування товару, придбаного у фірми PIKOGRAM CO. LTD ще до укладення договору. Апелянт зазначає, що саме з неправомірної поради відповідача щодо варіанту провозу цього товару транзитом через Китай у позивача відбулись збитки, пов'язані із неправомірним направленням товару до Китаю і в зворотному напрямку. Доводи апеляційної скарги збігаються із доводами позовної заяви.
Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2011 року позивачем, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та фірмою PIKOGRAM CO. LTD (Корея) укладений контракт PIKO 1 на підставі якого позивач купив, а фірма продала фільтри для очистки води на умовах EX WORKS ( INCOTERMS 2000) отримання товару на складі продавця в Кореї. (а.с.12).
29 грудня 2011 року товар за зазначеним контрактом відправлений з Кореї до Шанхаю (Китай) та прибув 07 січня 2012 р.
16 січня 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арєте Україна ЛТД" укладено договір про надання послуг з транспортно - експедиційного обслуговування вантажів за № 15/01-12 А.
Відповідно до пункту 1 Договору Експедитор зобов'язався за рахунок замовника організовувати перевезення вантажів, представляти інтереси Замовника у взаємовідносинах із перевізниками, портами та іншими організаціями щодо перевезень, перевантаженню та транспортно - експедиторського обслуговування вантажів Замовника.
З матеріалів справи вбачається, що товар, відправлений з Кореї до Шанхаю повинен бути повернутим до відправника, оскільки після прибуття товару до Китаю, виникли проблеми, пов'язані з його митним оформленням. Одержувачем товару був зазначений резидент Китаю Emate Indastrial CO. LTD, що передбачало сплату ввізного мита, тоді як даний Товар повинен бути оформлюватися у якості транзитного вантажу.
Таким чином, реекспорт вантажу відбувся у зв'язку з неправильним оформленням вантажу
Доказів, що неправильне оформлення вантажу відбулось з вини відповідача, судовій колегії не надано.
Доказів, що саме відповідач запропонував відправку товару з Кореї до Китаю також не надано.
Так, відправником товару визначено фірму PIKOGRAM CO. LTD, з якою у відповідача немає договірних відносин. Отримувачем вантажу визначено Emate Indastrial CO. LTD, з яким у відповідача також не було будь - яких відносин. На час відправлення вантажу між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин.
Згідно з офіційним листом відправлення вантажу здійснено на підставі розпорядження SL SEA AIR CO LTD , яка отримала розпорядження від перевізника „Арєте Україна ЛТД" (а.с.28-29).
Але доказів в підтвердження зазначеної інформації , що саме „Арєте Україна ЛТД" надала розпорядження SL SEA AIR CO LTD щодо напрямку відправлення вантажу - неправомірної поради відповідача щодо варіанту провозу цього товару транзитом через Китай у матеріалах справи відсутні. Тому судова колегія ставить під сумнів достовірність зазначеного документу та вважає його неналежним доказом з огляду на ст. 34 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що після затримки товару у Шанхаї відповідачем прийняти заходи щодо відправлення вантажу на адресу позивача.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення про направлення товару від Кореї до Китаю на адресу китайської фірми було здійснено без участі відповідача, а свої господарські зобов'язання по експедиторському обслуговуванню даного вантажу він прийняв на себе тільки після укладення Договору доручення № 15/01-12А транспортно - експедиторського обслуговування від 16.01.2012.
Відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, (пункт ІІ.3) експедитор несе відповідальність за втрату, порчу чи пошкодження вантажу замовника, що пов'язані із діями чи бездіяльністю перевізників, наданих Експедитором. При цьому Експедитор не несе відповідальності за дії чи бездіяльність портів, складів, баз перевалочних комплексів та інших транспортних організацій.
Таким чином, судова колегія вважає недоведеним факт порушення зобов'язань з боку відповідача та причинного зв'язку між діями відповідача та заподіяними збитками позивачу у розмірі 65 134,40 грн.
Відносно збитків у вигляді стягнення штрафів податковою інспекцією у сумі 11 821,0 грн. судова колегія встановила таке.
04.09.2012р. Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва проведена позапланова виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за імпортним контрактом PIKO 1, укладеним 19.12.2011 року між позивачем та фірмою PIKOGRAM CO. LTD (Корея).
Перевіркою встановлено, що на підставі додаткової угоди від 20.07.2012 до контракту PIKO1 від 19.12.2011 сторони розривають зазначений контракт у зв'язку з неможливістю своєчасної поставки, продавець повертає покупцю передплату на загальну суму 10 680.0 дол. США. Перевіркою встановлено, що нерезидент повернув грошові кошти в іноземної валюті на рахунок позивача 09.08.2012 з порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті. Внаслідок цього порушення позивачем сплачено суму штрафу 11 821,0 грн.
Таким чином, правовою підставою для нарахування пені є несвоєчасність повернення нерезидентом іноземної валюти, а не будь - які дії відповідача.
Доводи апеляційної скарги, щодо несвоєчасної доставки вантажу з вини відповідача не приймаються до уваги, тому що вантаж за контрактом PIKO1 від 19.12.2011р. взагалі не надходив, імпорт товару не здійснювався, а тому немає правових підстав для висновку про наявність причинного зв'язку між діями відповідача та виникнення збитків у позивача.
Відшкодування збитків - форма цивільної відповідальності за порушення зобов'язань. Під збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрату або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би за умови виконання боржником зобов'язання. Аналогічне визначення збитків міститься в ч.2 ст.224 Господарського кодексу України. Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Для виникнення у особи права на відшкодування збитків необхідним є доведення складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права, завдання збитків, причинний зв'язок між порушенням права та збитками. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї противоправної поведінки і її наслідків. Оскільки матеріали справи не містять доказів протиправної поведінки відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Арєте Україна ЛТД" виставлені рахунок - фактура № Л - 00000296 від 15.05.2012Р. на адресу позивача на витрати, що понесені у зв'язку із транспортуванням вантажу від PIKOGRAM CO. LTD до Шанхаю (Китай). (а. с. 35) не приймаються до уваги у якості вини відповідача, оскільки між сторонами укладений договір, рахунки виставлені на підставі цього договору, позивачем підписаний акт виконаних послуг. Ти обставини, що відповідача приймав участь у транспортуванні цього товару ще не є доказом його вини в наявності реекспорту та додаткових збитків, понесених позивачем внаслідок неправильного оформлення вантажу. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки позивачем не наведено допустимих доказів в обґрунтування своїх вимог, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові. За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду зміні чи скасуванню не підлягає. Апеляційна скарга залишається судовою колегією без задоволення.
Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2013 р. по справі № 916/1156/13 - залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 23.08.2013 року
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Суддя О.О.Журавльов
Суддя А.І. Ярош