Провадження: № 22-ц-/790/5982/13 Головуючий: 1 інстанції
Справа: № 639/2205/13-ц Шестак О.І.
Категорія: житлові Доповідач: Даниленко В.М
23 серпня 2013 року м. Харків
Суддя судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області Даниленко В.М., перевіривши матеріали часткового відновленого втраченого судового провадження в цивільній справі № 2-1390/01 за позовом виконавчого комітету Дзержинської районної ради депутатів м. Харкова до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до управління капітального будівництва виконавчого комітету Харківської міської ради про надання компенсації в зв'язку зі знесенням житлового будинку та вилученням земельної ділянки для державних потреб за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2001 року, яким закінчено зазначену цивільну справу, -
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2001 року було задоволено позов виконавчого комітету Дзержинської районної ради депутатів м. Харкова до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення останніх з належного ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1.
Виселено відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житлового будинку АДРЕСА_1, який підлягав знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних та громадських потреб (реконструкції та забудови території 421-го мікрорайону м. Харкова згідно з генеральним планом розвитку міста), в двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_2, надану ОСОБА_3 та членам її сім'ї відповідно до приписів ст. 171 ЖК УРСР.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до управління капітального будівництва виконавчого комітету Харківської міської ради про надання компенсації у зв'язку зі знесенням житлового будинку та вилученням присадибної земельної ділянки у вигляді надання рівноцінної земельної ділянки з побудовою сараю з льохом та відшкодування збитків, судом першої інстанції було відмовлено.
Вказане судове рішення, як неоскаржене в установленому діючим на той час процесуальному порядку, набрало законної сили, а тому відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 14 ЦПК України є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.
12 червня 2013 року громадянкою ОСОБА_5 через суд першої інстанції подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2001 року з відповідним клопотанням про поновлення пропущеного нею процесуального строку на його апеляційне оскарження.
У поданій апеляційній скарзі з посиланням на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального й процесуального права, апелянт ОСОБА_5 ставить питання про скасування зазначеного рішення районного суду та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні заявленого виконавчим комітетом Дзержинської районної ради депутатів м. Харкова позову та задоволення зустрічного позову ОСОБА_3
В обґрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_5 посилається, зокрема на те, що оскаржуване нею рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2001 року, ухвалене по справі, безпосередньо стосується її прав та обов'язків, позаяк на час розгляду справи судом про виселення її батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (які вже померли ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відповідно) з житлового будинку АДРЕСА_1, що нібито підлягав знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних та громадських потреб, вона проживала й до теперішнього часу проживає в цьому будинку, але до участі у розгляді справи судом вона не залучалась і справа була розглянута за її відсутності, внаслідок чого вона була позбавлена можливості надати відповідні доводи та заперечення з метою захисту своїх прав.
Крім того, апелянт вказує на те, що оскаржуване нею судове рішення містить висновок, який має преюдиціальне значення, про те, що її мати ОСОБА_3, як власник житлового будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з його знесенням отримала відповідну компенсацію, передбачену ст. 171 ЖК УРСР.
Проте, цей висновок суду першої інстанції не відповідає дійсності, а відтак позбавляє апелянта можливості реалізувати свої спадкові права після померлої матері - ОСОБА_3
Перевіривши матеріали цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, та оцінивши їх у сукупності, не вдаючись при цьому в оцінку законності та обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції по справі рішення, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2001 року не може бути предметом апеляційного розгляду та підлягає поверненню апелянту, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 31 травня 2007 р. у справі «Лізанець проти України», право на справедливий розгляд справи у суді, як це гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитись з урахуванням преамбули Конвенції, яка проголошує, окрім іншого, принцип верховенства права частиною спільної спадщини Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає у тому, що в разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обгрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою скасування чи зміни неправильних судових рішень.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.
Частиною 1 статті 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Тобто, за приписами зазначеної правової норми особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції лише в тому разі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
У разі ж, якщо суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, такого питання не вирішував, апеляційне провадження за апеляційними скаргами зазначених осіб не може бути відкрите.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Судове рішення слід уважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки останніх.
У такому разі рішення суду порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.
Як убачається з матеріалів цивільної справи, розглянутий районним судом цивільно-правовий спір виник з приводу примусового виселення відповідачів ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_4 з належного ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1, який підлягав знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних та громадських потреб, у двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_2, надану ОСОБА_3 та членам її сім'ї відповідно до приписів ст. 171 ЖК УРСР, та надання ОСОБА_3 відповідної компенсації у зв'язку зі знесенням належного їй житлового будинку та вилученням присадибної земельної ділянки у вигляді надання рівноцінної земельної ділянки з побудовою сараю з льохом та відшкодування збитків.
І саме стосовно цих, виниклих між сторонами спору правовідносин судом першої інстанції було вирішено цивільно-правовий спір та ухвалене судове рішення у справі, яким закінчено її розгляд.
При цьому, ані в мотивувальній, ані в резолютивні частині цього, оскаржуваного ОСОБА_5 судового рішення, будь-яких висновків суду щодо прав та обов'язків останньої не міститься й таке питання судом першої інстанції взагалі не вирішувалось.
Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи, апелянт ОСОБА_5 будь-якого правового відношення до належного її матері ОСОБА_3 житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, на час розгляду справи районним судом не мала, а згідно даних будинкової книги житлового будинку АДРЕСА_1, взагалі була виписана (знята з реєстрації постійного місяця проживання) за вказаною адресою ще 17 лютого 1989 року, тобто задовго до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення (а.с. 48).
Як роз'яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги (на теперішній час: у зв'язку зі змінами, внесеними до Цивільного процесуального Кодексу України Законом України № 4176-VI від 20.12.2011 року - ухвалу про повернення апеляційної скарги).
Таким чином, приймаючи до уваги наведене, а також те, що апелянт ОСОБА_5 участі в розгляді справи в суді першої інстанції у будь-якому статусі не брала, а рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2001 року, ухваленим по справі, питання про її права та обов'язки не вирішувалось, прихожу до висновку, що остання не є суб'єктом апеляційного оскарження цього судового рішення, тобто особою, яка на підставі ч. 1 ст. 292 ЦПК України має право на його апеляційне оскарження, у зв'язку з чим вважаю за необхідне повернути подану апеляційну скаргу апелянту ОСОБА_5 без її реалізації .
На підставі викладеного та керуючись ст. 13, ч. 1 ст. 292, ч. 5 ст. 297 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2001 року по цивільній справі за позовом виконавчого комітету Дзержинської районної ради депутатів м. Харкова до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до управління капітального будівництва виконавчого комітету Харківської міської ради про надання компенсації в зв'язку зі знесенням житлового будинку та вилученням земельної ділянки для державних потреб - повернути апелянту ОСОБА_5, як такій, що не є суб'єктом апеляційного скарження зазначеного рішення суду.
Матеріали часткового відновленого втраченого судового провадження в цивільній справі № 2-1390/01 за позовом виконавчого комітету Дзержинської районної ради депутатів м. Харкова до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до управління капітального будівництва виконавчого комітету Харківської міської ради про надання компенсації в зв'язку зі знесенням житлового будинку та вилученням земельної ділянки для державних потреб - повернути до Дзержинського районного суду м. Харкова, рішенням якого було закінчено розгляд цивільної справи по суті.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її постановлення.
Суддя: В.М. Даниленко