Провадження № 22-ц/790/2156/13 Головуючий 1 інстанції - Макаров В.О.
Справа № 2/639/411/13 Доповідач - Івах А.П.
Категорія: про поділ майна подружжя
21 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Івах А.П.,
суддів - Ізмайлової Г.Н., Пшенічної Л.В.,
при секретарі - Варюшичевій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності на автомобіль, -
ОСОБА_1 у вересні 2012 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на ? частину автомобіля.
На обґрунтування позову зазначала, що з 14 жовтня 2005 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Через погані сімейні відносини їх сім'я фактично розпалася. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 травня 2012 року шлюб між сторонами розірваний.
Уточнивши у подальшому свої вимоги, позивач вказувала, що автомобіль використовувався та використовується відповідачем не у спільних, а виключно у своїх особистих інтересах. Матеріальної допомоги на утримання їх спільної дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею, відповідач не надавав та на теперішній час також не надає.
Під час шлюбу ОСОБА_2, у 2007 році був придбаний автомобіль ВАЗ-210990-20, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, ринковою вартістю 39 450 грн. Вказаний автомобіль був придбаний за кредитні кошти (кредитний договір від 4 грудня 2007 року № 014/1609/73/95695 на суму 33 500 грн.), 10 000 грн., яких не вистачало - надали її батьки. На виплату компенсації вартості автомобіля або його половини вона не згодна, оскільки змушена сама утримувати себе та дитину, а тому просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля, визнати за нею право власності на спірний автомобіль в цілому та зобов'язати відповідача передати їй правовстановлюючі документи на нього.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити та визнати за нею та ОСОБА_2 по ? ідеальній частці на легковий автомобіль ВАЗ-210990-20, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За положеннями ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:
- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;
- чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказаним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Розглядом справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого придбали спірний автомобіль. Вказаний автомобіль зареєстрований на ім'я відповідача і є майном, набутим подружжям за час шлюбу та об'єктом права спільної сумісної власності.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд виходив із того, що авто - це неподільна річ, позивач не бажає сплатити грошову компенсацію вартості ? частини спірного майна на користь ОСОБА_2
Висновок суду узгоджується з положеннями ст. ст. 70, 71 СК України.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у п. 25 своєї Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звер нення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Суд у повній мірі не врахував зазначені положення закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, дійшов неправильного висновку щодо необґрунтованості позову.
Рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 УПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід визнати право власності за подружжям - сторонами у справі по ? частці на спірний автомобіль.
Підлягає застосуванню норма ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню - стягненню з ОСОБА_2 на її користь підлягають судові витрати у сумі 107 грн. 30 коп. (а. с. 1).
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2013 року - змінити, скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по ? ідеальній частці на легковий автомобіль ВАЗ-210990-20, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 107 грн. 30 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -