Провадження: 22ц/790/5275/2013 Головуючий І інстанції -
Справа: № 635/994/13-ц Пілюгіна О.М.
Категорія: житлові Доповідач - Костенко Т.М.
21 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді: Костенко Т.М.,
суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.
при секретарі Ленюк Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, треті особи Вільхівська сільська рада Харківського району Харківської області, Служба у Справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області,
Позивач звернулася до суду з позовом та просить визнати відповідача, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1, належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2005 року. Позивач належним чином оформила своє право власності та зареєструвала вказаний будинок на своє ім'я. В будинку зареєстровані: дочка позивача ОСОБА_5, 1976 року народження, онук - відповідач по справі ОСОБА_3, 1996 року народження, онук ОСОБА_6, 1999 року народження, онук ОСОБА_7, 2006 року народження, цивільний чоловік дочки ОСОБА_8, 1975 року народження. Відповідач за місцем своєї реєстрації не проживав і не проживає більше року, оскільки добровільно обрав місцем проживання адресу місця проживання батька у АДРЕСА_2, де проживає в теперішній час, що змусило позивача звернутися до суду з позовом про визнання відповідача таким, що витратив право користування житловим приміщенням.
Представник позивача ОСОБА_9, у судовому засіданні підтримав вимоги своєї довірительки просив їх задовольнити з підстав викладених у позові, крім того вказав, що відповідач досяг 14 років і добровільно обрав місцем свого проживання адресу, де проживає батько, при цьому не заперечував, що мати відповідача зареєстрована та проживає у будинку, що належить його довірительці.
Представник відповідача, який є його батьком, у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити та пояснив, що ОСОБА_3, є особою неповнолітньою і не проживає за місцем своєї реєстрації тимчасово, оскільки навчається у Державному закладі освіти Центрі професійно-технічної освіти № 2 у місті Харкові і від місця проживання батька, дитині зручніше і ближче щоденно їздити на заняття.
Представник третьої особи Служба у Справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити та пояснила, що дитина має право на проживання за адресою місця проживання як його матері так і батька, не проживає за зареєстрованим місцем проживання відповідач тимчасово у зв'язку із навчанням.
Представник третьої особи Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, тому суд розглянув справу за відсутності представника третьої особи.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважають, що судом невірно дана оцінка обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, будинок АДРЕСА_1 належить позивачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2005 року.
Судом також встановлено, що зареєстровані у вищезазначеному будинку ОСОБА_5, 1976 року народження зі складом сім'ї: син ОСОБА_3, 1996 року народження; син ОСОБА_6, 1999 року народження; син ОСОБА_7, 2006 року народження, цивільний чоловік ОСОБА_8, 1975 року народження; мати ОСОБА_2, 1951 року народження.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на ст.156 ЖК України, виходив з того, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім*ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, ОСОБА_3 є особою неповнолітньою. У теперішній час навчається у Державному закладі освіти Центрі ПТО № 2 м.Харкова на 1/1МЗ-15 курсі денного відділення, закінчення навчання - 30 червня 2015 року. До вступу в зазначений навчальний заклад навчався у середній школі в м.Харкові.
Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у визнанні ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщення будинку АДРЕСА_1 з підстав тривалого не проживання у зазначеному будинку, оскільки доказам по справі в цій частині дана об*єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Інші доводи, викладені представником ОСОБА_2 в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_9, відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя -
Судді -