ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 серпня 2013 року 12:29 № 826/11669/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення №0040041703 від 16.04.2013
23 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі у місті Києві ДПС (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 квітня 2013 року № 0040041703.
Позивач не погоджується зі спірними податковими повідомленням-рішенням, оскільки на думку останнього сума грошового зобов'язання з земельного податку визначена податковим органом невірно, тому не підлягає сплаті.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, в обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що згідно вимог Податкового кодексу України позивач є користувачем земельних ділянок під нежилими приміщеннями, що належить йому на праві власності, а нарахування земельного податку за 2013 рік проведено з урахуванням фактів нецільового використання, підтверджених актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 388/17 від 21 червня 2011 року Головного управління Держкомзему у м. Києві.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 квітня 2013 року № 0040041703 згідно із підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 розділу II та пункту 286.5. статті 286 розділу XIII Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю з фізичних осіб у розмірі 7423,43 грн.
Відповідачем зазначено, що спірне рішення винесено на підставі висновків акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, складеного Управлінням Держземінспекції Головного управління Держкомзему у м. Києві 21 червня 2011 року № А388/17. По результатам перевірки встановлено, що на земельній ділянці площею 0,10 га розташована станція технічного обслуговування по ремонту титанових дисків машин, дана земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.
Як підтверджує державний акт на право власності на земельну ділянку, копія якого знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею від 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно даних Державного земельного Кадастру №72:265:001 земельна ділянка площею 999,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1 значиться за співвласниками ОСОБА_1, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія КВ №124483 ВІД 31.05.2005року 1/3 частки, ОСОБА_2 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія КВ № 124484 від 31 травня 2005 року 1/3 частки, ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія КВ № 124485 від 04 липня 2005 року 1/3 частки
Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
Відповідно кадастрового № 72:265:097 в розділі неоформлені земельна ділянка площею 770,93 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частковому користуванні по 1/3.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Абзацом "а" частини першої статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.
Відповідно до пункту "в" частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок. Згідно з пунктом "в" частини першої статті 96 цього ж Кодексу землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
У відповідності до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 276.1 статті 276 Податкового кодексу України встановлено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
За результатами обстеження Управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у м. Києві встановлено нецільове використання земельної ділянки, оскільки на земельній ділянці розміщена та експлуатується станція технічного обслуговування по ремонту титанових дисків автомашин.
Отже, як встановлено під час розгляду справи, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу було нараховано земельний податок за 2013 рік у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки, розташованої у місті Києві по провулку Новонародному, 7, яка належить позивачу на праві спільної часткової власності.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
За правилами встановленими пунктом 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
З вищенаведеного вбачається, що неправильне визначення податковим органом суми податкового зобов'язання із земельного податку в податковому повідомленні не може бути підставою для донарахування такого податку в майбутньому.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Однак, як свідчать пояснення представника відповідача, при визначенні податкового зобов'язання відповідач враховував, зокрема, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління Держкомзему у місті Києві від 21 червня 2011 року №А388/17, в якому встановлено використання ОСОБА_1 земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме влаштування СТО по ремонту титанових дисків.
Відповідно до частин першої та третьої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Згідно зі статтею 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 змінено цільове призначення земельної ділянки з "для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" на інше, чи на підтвердження того, що в державному земельному кадастрі спірна земельна ділянка значиться за іншим цільовим призначенням, ніж визначено в державному акті на право власності на земельну ділянку.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що порушення платником земельного податку порядку встановлення та зміни цільового призначення земель не є підставою для визначення суми податкового зобов'язання, а передбачає інші правові наслідки, визначені в Земельному кодексі України; в свою чергу податкове зобов'язання із земельного податку повинно розраховуватись за даними державного земельного кадастру та виходячи з цільового призначення земельної ділянки, яке закріплене в державному акті на право власності на земельну ділянку.
За таких підстав, визначення позивачу суми податкового зобов'язання із земельного податку відповідно до податкового повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі у місті Києві ДПС від 16 квітня 2013 року № 0040041703 є протиправним, а таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі у місті Києві Державної податкової служби від 16 квітня 2013 року № 0040041703.
3. Судові витрати в сумі 114,70 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник
Повний текст постанови виготовлено 19.08.2013 року.