14 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Четверта Полтавська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним та скасування заповіту, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Четверта Полтавська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, Приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», про визнання права власності на спадкове майно, припинення права співвласника на частку у праві власності на квартиру, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2012 року,
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом після уточнення якого просив визнати недійсним та скасувати заповіт, складений ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 09 грудня 2008 року; визнати за ним незалежно від змісту заповіту, право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, яка б належала кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_5, залишивши заповіт від 09 грудня 2008 року на користь племінника ОСОБА_2, яким скасував складений у липні 2008 року заповіт на ім'я позивача. Вважає, що при підписанні останнього заповіту спадкодавець не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки перебував у лікарні під дією ліків. Окрім того, він, як інвалід першої групи, має право на обов'язкову частку (а.с.122 т.1)
У задоволенні зустрічного позову просив відмовити у повному обсязі.
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, мотивуючи його тим, що 09 грудня 2008 року ОСОБА_5 при складанні заповіту на його ім'я усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, а тому заповіт є дійсним. Просив суд визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на обов'язкову частку в спадщині його батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на ј частини спірної квартири; припинити право власності ОСОБА_1 на ј частини квартири, визнавши за ним, ОСОБА_2, право власності на неї; стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну йому 1/4 частини в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі її вартості - 49 955 грн (а.с. 139-142 т.1).
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 липня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Заповіт, складений 09 грудня 2008 року ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за № 10075, визнано недійсним.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відмовлено.
Повернуто ОСОБА_2 кошти у сумі 49 955 грн, які було ним внесено на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області як грошову компенсацію за вартість ј частини спірної квартири у порядку забезпечення виплати ОСОБА_1
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні його позову, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 в частині визнання недійсним заповіту, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги в цій частині ґрунтуються на зібраних у справі доказах та відповідають обставинам справи.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 суд першої інстанції відмовив, проте мотиви на обґрунтування такої відмови у рішенні суду відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із приписів ч. 3 ст. 358 ЦК України, ч. 2 ст. 364 ЦК України та вказав, що позивач не погоджується на одержання грошової компенсації за ј частини спірної квартири.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, виходив із того, що судом першої інстанції зроблено невірну оцінку зібраним у справі доказам, висновок посмертної судово-психіатричної експертизи не вказує на те, що ОСОБА_5 під час підписання заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, апеляційний суд послався на вимоги ч. 3 ст. 358 ЦК України, ч. 2 ст. 364 ЦК України та зазначив, що в останнього немає підстав для звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки немає перешкод для оформлення спадщини.
Із такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Як убачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5
Відповідно до заповіту, складеного 09 грудня 2008 року, ОСОБА_5 заповів усе належне йому майно, у тому числі й спірну квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с. 53-54 т. 1).
Позивач ОСОБА_1, як син померлого, є спадкоємцем першої черги за законом (ст.1261 ЦК України), як інвалід першої групи відповідно до ст.1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині (а.с. 124 т.1).
Правильно встановивши фактичні обставини справи та вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився і апеляційний суд, у порушення ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог та розглянув справу за зустрічним позовом ОСОБА_2, застосувавши до спірних правовідносин ст. ст. 358, 364 ЦК України, які не підлягали застосуванню.
Як на підставу відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, суд послався на те, що згідно з вимогами ст. 364 ЦК України грошова компенсація співвласникові за квартиру може бути надана лише за його згодою, яку ОСОБА_5 не надавав. Разом з тим, ОСОБА_2 звернувся із позовом не про виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності, а про припинення права на частку у спільному майні на підставі ст. 365 ЦК України, відповідно до якої згода одного із співвласників на отримання грошової компенсації не потрібна.
Згідно з правилами ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Судами не досліджувалося питання істотності шкоди співвласнику в разі припинення його права на частку у спільному майні.
Таким чином суди першої й апеляційної інстанцій належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України доводів позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою належним чином не перевірили, та ухвалили рішення неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.
З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: О.П. Касьян
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська