Ухвала
іменем України
21 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дербенцевої Т.П., Маляренка А.В.,Касьяна О.П., Юровської Г.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_7, третя особа - приватне підприємство «Вулкан-2», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - Михайлової Олени Юріївни на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2013 року,
У листопаді 2011 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернувся до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_7 104 740,42 грн заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог посилалось на ті обставини, що відповідачка не виконала своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість, просив задовольнити позов.
20 квітня 2012 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено.
21 березня 2013 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно з законом.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачкою порушено взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачка не була належним чином повідомлена Банком про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості, тому не могла виконати цю вимогу.
Крім того, позивачем не надано відповідачці строку для виконання надісланої ним вимоги у разі її отримання, оскільки Банк звернувся до суду з позовом раніше ніж повернувся конверт із вимогою та відміткою про повернення у зв'язку із закінчення терміну зберігання, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Проте, погодитись з рішенням суду апеляційної інстанції не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом встановлено, що 25 вересня 2007 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, за яким Банк надав відповідачці 111 100 грн на споживчі потреби зі строком повернення до 24 вересня 2012 року та сплатою 17 % річних за користування кредитом.
26 листопада 2008 року додатковим договором, укладеним між сторонами, розмір процентів річних встановлено 24,5 %.
25 вересня 2007 року у забезпечення виконання умов кредитного договору ПП «Вулкан-2» передав в іпотеку Банку нежиле приміщення по АДРЕСА_1.
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, однак, відповідачка порушує умови договору, не повертає кредитні кошти та не сплачує відсотки за користування ними відповідно до графіку внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 104 740,42 грн.
Відповідно до п. 2.7 кредитного договору незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором.
При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 7 днів з дати отримання ним відповідної вимоги.
27 жовтня 2011 року Банк направив відповідачці за адресою її фактичного місця проживання та реєстрації вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату цієї заборгованості, а 14 листопада 2011 року звернувся до суду з позовом про її стягнення.
28 листопада 2011 року вимога повернулась у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Ухвалюючи рышення суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив обставин справи щодо виконання позивачем умов договору про повідомлення відповідачки про вимогу банку достроково виконати нею зобовязання за договором кредиту.
Розглядаючи справу за позовом банку про дострокове виконання відповідачкою зобов'язань за договором кредиту та при наявності у справі такої вимоги направленої на її адресу, яка разом із конвертом повернута у зв'язку з закінченням строку зберігання, суд не перевірив тих обставин, чи не свідчить це про належне повідомлення відповідачки щодо повернення боргу та не дав цим обставинам відповідної оцінки.
Крім того суд, пославшись на відсутність доказів про повідомлення відповідачки не виконав вимоги ст. 303 ЦПК України та не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалив передчасне рішення про його скасування та відмову у задоволенні позову.
Невиконання судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд, як передбачено ст. 338 ЦПК України.
За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього суду.
Керуючись статтями 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів,
Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - Михайлової Олени Юріївни задовольнити частково, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:Т.П. Дербенцева О.П. Касьян А.В. Маляренко Г.В. Юровська