Ухвала
іменем україни
21 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Висоцької В.С.,
суддів: Гримич М.К., Матвєєвої О.А., Савченко В.О., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області про визнання рішення незаконним, за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2013 року,
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Зазначала, що згідно рішення Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 23 липня 1992 року їй було виділено у постійне користування земельну ділянку, площею 0,11 га для ведення підсобного господарства. У 2001 році, звернувшись до Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для виготовлення державного акта про право власності на землю, дізналася що належну їй земельну ділянку передано у власність відповідачки ОСОБА_2, яка в подальшому продала її ОСОБА_3
Посилаючись на те, що її незаконно позбавили права на землю, ОСОБА_1 просила позов задовольнити у повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у січні 2013 року звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання незаконним Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 23 липня 1992 року, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято у порушення чинного на той час земельного законодавства.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 лютого 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2013 року, зазначене рішення міськрайонного суду в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог скасовано й в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження першого заступника голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області №460 від 23 червня 2010 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - ОСОБА_2», у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст. 6 ЗК України (1990 року чинного на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення особистого підсобного господарства.
Згідно вимог ст. 17 ЗК України (1990 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Судом установлено, що рішенням Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 23 липня 1992 року було затверджено заяви громадян на додаткове виділення землі для ведення підсобного господарства/огородництва. Згідно доданого до цього рішення списку ОСОБА_1 мала отримати земельну ділянку в розмірі 0,11 га.
Розпорядженням першого заступника голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області № 460 від 23 червня 2010 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1, 500 га та видано державний акт на право власності на ім'я ОСОБА_2
31 травня 2011 ОСОБА_2 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_3
Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що як позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів про належність спірної земельної ділянки їй, так позивачами за зустрічним позовом не надано доказів обґрунтованості їх вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд правильно виходив з того, що оскаржуваним розпорядженням першого заступника голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області № 460 від 23 червня 2010 року, яке не відповідає вимогам закону, порушені права позивачки як землекористувача спірної земельної ділянки.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи апеляційним судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.С. Висоцька
Судді: М.К. Гримич
О.А. Матвєєва
В.О.Савченко
О.В. Умнова