іменем україни
21 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів:Дербенцевої Т.П.Касьяна О.П.,
Маляренка А.В.,Юровської Г.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас», Державного підприємства «Донвуглереструктуризація», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька про перерахунок розміру відшкодування шкоди, страхових виплат та стягнення недоплачених сум, за касаційними скаргами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька (далі − відділення), Державного підприємства «Донвуглереструктуризація», ОСОБА_6 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 січня 2013 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 26 березня 2013 року,
У серпні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, та після уточнення позовних вимог просив стягнути:
· з ДП «Донвуглереструктуризація» суму недонарахованих та несплачених сум частки втраченого заробітку в розмірі 11 757 грн 20 коп. та компенсацію за несвоєчасну виплату цих сум у розмірі 22 412 грн 32 коп. за період з 01 квітня 2000 року по 31 жовтня 2001 року;
· з відділення суму недонарахованої та несплаченої частки втраченого заробітку у розмірі 184 370 грн 62 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату цих сум в розмірі 111 146 грн 49 коп., а всього − 295 517 грн 12 коп., яка виникла за період з 01 листопада 2001 року по 31 березня 2011 року. Крім того, просив зобов'язати відділення проводити щомісячні страхові виплати, починаючи з 01 січня 2012 року, в розмірі 3 914 грн 24 коп., з подальшим перерахунком відповідно до закону.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 24 січня 2013 року позов задоволено частково:
· стягнуто з ДП «Донвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_6 16 272 грн 27 коп. в рахунок погашення заборгованості з щомісячних (недонарахованих та несплачених) виплат частки втраченого заробітку у зв'язку з каліцтвом внаслідок ушкодження здоров'я за період з 01 серпня 1997 року по 01 листопада 2001 року включно; 14 866 грн 22 коп. компенсації за недотримання строків виплат за період з 01 січня 1998 року по 01 листопада 2001 року; 7 649 грн 50 коп. недонараховану та несплачену одноразову допомогу, а всього - 38 787 грн 99 коп.;
· стягнуто з відділення на користь позивача 100 305 грн 30 коп. у якості заборгованості з щомісячних виплат (недонарахованих та несплачених) в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я за період з 01 листопада 2001 року по 31 грудня 2011 року; у якості компенсації у розмірі 21 793 грн, за період з 01 листопада 2001 року по 31 грудня 2011 року за недотримання строків виплати вказаних платежів, а всього − 122 153 грн 73 коп.;
· зобов'язано відділення починаючи з 01 січня 2012 року проводити виплату по 2 711 грн 72 коп. з подальшим перерахунком відповідно до Закону України «Про обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України».
Вирішено питання судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 березня 2013 року рішення районного суду:
· змінено в частині стягнення на користь ОСОБА_6 з відділення недонарахованих та несплачених щомісячних виплат у рахунок відшкодування шкоди та з ДП «Донвуглереструктуризація» розміру недонарахованої та несплаченої одноразової допомоги та загальної суми стягнення;
· скасовано в частині стягнення з відділення компенсації за недотримання строків виплати платежів та судового збору;
· стягнуто з відділення на користь ОСОБА_6 заборгованість з щомісячних виплат в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я за період з 01 червня 2003 року по 01 червня 2006 року, у розмірі 23 625 грн 24 коп.;
· у задоволенні позову ОСОБА_6 до відділення про стягнення компенсації за недотримання строків сплати страхових платежів відмовлено;
· стягнуто з ДП «Донвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_6 недонараховану та несплачену одоразову допомогу у сумі 7 659 грн 50 коп. Загальну суму стягнення змінено з 38 787 грн 99 коп на 38 797 грн 99 коп.
У решті рішення районного суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відділення просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до відділення, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі ДП «Донвуглереструктуризація» просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 працював гірником очисного вибою 5-го розряду на шахті «Заперевальна № 1» «ДВАТ «Шахтоуправління Донбас». 07 вересня 1994 року під час виконання професійних обов'язків був травмований, що підтверджено актом форми Н-1 від 09 вересня 1994 року. За висновком МСЕК ОСОБА_6 вперше 07 лютого 1995 року встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25 %, що було підставою для відшкодування шкоди із січня 1985 року, та адміністрацією шахти «Заперевальна № 1» йому призначене щомісячне відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, яке він одержував.
У квітні 2000 року шахта «Заперевальна № 1» як така, що підлягала закриттю, була передана держкомпанії «Укрвуглереструктуризація». До неї ж, в особі Єдиної дирекції держкомпанії по ліквідації шахт, був переданий розділовий баланс шахти станом на 01 грудня 2000 року та регресна справа ОСОБА_6, що підтверджено відповідним актом комісії. Наказами Мінтопенерго України № 280 від 05 червня 2003 року та № 32 від 01 січня 2004 року в складі держкомпанії було утворено з виділенням у відокремлену юридичну особу держпідприємство «Донвуглереструктуризація», до складу якого увійшла шахта, на якій працював позивач. Вказані обставини також підтверджуються наказом № 99 від 02 квітня 2010 року (а.с. 15, 16 т. 4).
За таких обставин суд визнав ДП «Донвуглереструктуризацію» належним відповідачем у справі як правонаступником підприємства на цей час та відповідно до положень ст. 466 ЦК України 1963 року, поклав на нього обов'язок відшкодування шкоди позивачу, заподіяної каліцтвом під час його роботи на шахті.
У зв'язку з реорганізацією «ДВАТ «Шахтоуправління Донбас» місцевий суд рішенням від 14 липня 2003 року вже визнавав держкомпанію «Укрвуглереструктуризація» правонаступником шахти «Заперевальна № 1» та за цієї підстави відмовив у задоволенні позову ОСОБА_6 до Шахтоуправління про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної каліцтвом. В цій частині судове рішення було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 листопада 2003 року. Крім того, рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 15 січня 2007 року задоволенні позовних вимог до цього відповідача також відмовлено. Вказане рішення суду в цій частині рішенням апеляційного суду Донецької області та ухвалою Верховного Суду України від 21 січня 2009 року також залишено без змін.
Для визначення розміру середньомісячного заробітку та відповідних нарахувань в рахунок відшкодування шкоди ОСОБА_6, Шахтоуправлінням був застосований порядок визначення середньомісячного заробітку, що передбачений п. 12.27 Угоди з тарифів, з трудових і соціальних гарантій між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 12 лютого 1992 року в редакції від 09 грудня 1993 року. Відповідно до неї для нарахування розмірів відшкодування потерпілому втраченого заробітку (чи його частини) береться середній заробіток по відповідній професії з урахуванням привласненого розряду на підприємстві потерпілого, що склався на момент виплати.
Згідно з довідкою Шахтоуправління у лютому 1995 року ОСОБА_6 на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, призначено 32 грн 35 коп.
Відповідно до п. 39 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня1993 року, чинних на час виникнення права на одноразову допомогу (далі − Правил), одноразова допомога виплачується потерпілому у місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Згідно з п. 43 зазначених Правил, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_6 про перерахунок розміру відшкодування шкоди та стягнення недоплачених страхових виплат і компенсації, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру страхових виплат позивачу був застосований порядок визначення середньомісячного заробітку, передбачений п.п. 12.27 Угоди з тарифів, з трудових і соціальних гарантій між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 12 лютого 1992 року в редакції 09 грудня 1993 року, відповідно до якої для нарахування розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (чи його частини) береться заробіток по відповідній професії (посаді) з урахуванням привласненого розряду на підприємстві потерпілого. Разом з тим, відповідно до п.п. 22−24 Правил середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або три останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву.
Апеляційний суд, частково змінюючи та скасовуючи рішення районного суду, обґрунтовано виходив з того, що стягуючи з відділення суми виплат за період з 01 листопада 2001 року по 31 грудня 2011 року, не врахував, що позовні вимоги до відділення були пред'явлені позивачем лише 05 червня 2006 року, тому вимоги позивача підлягають задоволенню тільки за період з 01 червня 2003 року по 01 червня 2006 року у розмірі 23 625 грн 24 коп.
Також, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що суд першої інстанції не врахував, що особова справа позивача від підприємства була прийнята відділенням у жовтні 2001 року і визначена роботодавцем сума виплат коригувалася відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» і з боку відділення порушення строків виплати та наявності вини у невірному розрахунку щомісячних платежів, проведених роботодавцем, не було.
До зазначених висновків суд апеляційної інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведені в скарзі доводи не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька, Державного підприємства «Донвуглереструктуризація», ОСОБА_6 відхилити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 26 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: Т.П. Дербенцева О.П. Касьян А.В. Маляренко Г.В. Юровська