Ухвала
іменем україни
14 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Висоцької В.С.,
суддів: Гримич М.К., Дербенцевої Т.П., Савченко В.О., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину нерухомого майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 квітня 2013 року,
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину нерухомого майна, посилаючись на те, що з 2003 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого ними було придбано жилий будинок АДРЕСА_1, а також меблі й техніку, а всього майна вартістю 1 142 904,88 грн.
Вказуючи на відсутність домовленості з відповідачем щодо вказаного майна, ОСОБА_1, просила збільшити її частку у спільному майні оскільки їх малолітній син проживає з нею й знаходиться на її утриманні та визнати за нею право власності на 2/3 частини спірного майна подружжя.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 квітня 2013 року, позов задоволено частково. Поділено між сторонами жилий будинок АДРЕСА_1 та інше рухоме майно.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1.
Виділено ОСОБА_1 в рахунок Ѕ частини майна: пральну машину автомат «LG», один телевізор «LG», пиловтягувач «SAMSUNG», два ліжка, три шафи, два комоди, дві кухонні шафи, двадцять ліжок, дванадцять шаф, десять телевізорів, а ОСОБА_2 - душову кабіну, пральну машину «INDEZIT», газовий котел «Ariston», посудомийну машину «Gorenie», один телевізор «LG», стіл кухонний дерев'яний, дванадцять стільців кухонних дерев'яних, комп'ютер і монітор «ASUS», витяжку, холодильник «Hansa».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в рахунок вартості часток в сумі 6 175 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні вимог про поділ грошових коштів у сумі 24 454,88 грн. та поділ нежилого приміщення АДРЕСА_1 скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити о позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду попередніх інстанцій не відповідають.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спільне майно подружжя, яке підлягає поділу між ними складається з жилого будинку, меблів та побутової техніки, що були придбані сторонами під час шлюбу, інше майно а саме грошовий вклад та нежилі приміщення поділу не підлягають.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.
Судом установлено, що сторони з 17 вересня 2003 року до 11 вересня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з батьком та перебуває на його утриманні.
На підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 травня 2009 року, ОСОБА_2 на праві власності належить жилий будинок АДРЕСА_1.
Нерухоме майно по АДРЕСА_1, належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу нежилої будівлі шляхом викупу від 06 липня 2010 року.
Також сторонами за час шлюбу придбано наступне майно: душова кабіна за 6 500 грн., дві пральні машини по 4 500 грн., газовий котел - 9 000 грн., посудомийна машина - 4 500 грн., два телевізори - 15 000 грн., пиловтягувач - 550 грн., стіл кухонний дерев'яний - 4 500 грн., дванадцять стільців кухонних дерев'яних - 6 000 грн., два ліжка - 15 000 грн., три шафи - 6 000 грн., два комоди - 1 500 грн., дві кухонні шафи - 6 000 грн., комп'ютер та монітор - 8 000 грн., витяжка - 7 500 грн., холодильник - 7 400 грн., двадцять ліжок - 9 000 грн., дванадцять шаф - 8 000 грн., десять телевізорів - 10 000 грн.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
За правилами ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.20, 23 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Зазначені положення законодавчих актів судами першої та апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 10, 212, 315 ЦПК України враховані не були, доводи та заперечення сторін належним чином не перевірені.
На порушення ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України суди попередніх інстанцій належним чином не встановив та не зазначив у рішенні дійсного обсягу спільного майна подружжя, з урахуванням доводів та заперечень сторін, його вартість та джерело коштів за якими його було придбано.
Зазначаючи про те, що нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 не підлягає поділу, суди належним чином не вмотивували та необгрунтували свого такого висновку, при цьому взагалі не визначилися із статусом вказаного приміщення, не з'ясували на яких підставах відповідач користується спірним приміщенням, чи перебуває воно у нього у власності й з якого періоду, не прийняли до уваги що зазначене нежитлове приміщення останній придбав як фізична особа під час перебування у шлюбі позивачкою.
Крім того, судами остаточно не з'ясовано, коли саме сторони припинили шлюбні відносини, не дана оцінка доводам останніх щодо придбання грошових вкладів, можливості їх розподілу.
Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.
Ураховуючи, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 квітня 2013 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.С. Висоцька
Судді: М.К. Гримич
Т.П. Дербенцева
В.О.Савченко
О.В. Умнова