14 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П., Маляренка А.В.,Матвєєвої О.А.,Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчук від 21 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2012 року,
У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила припинити право власності ОСОБА_7 на частину автомобіля марки «Шевроле Авео», 2007 р. випуску, державний номер НОМЕР_1; стягнути з неї на користь ОСОБА_7 8318 грн 05 коп. які внесені на рахунок державної судової адміністрації; визнати за нею право власності на спірний автомобіль; виділити їй та визнати за нею право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 вартістю 136 042 грн. 50 коп.; виділити ОСОБА_7 та визнати за ним право власності на 2/3 частини зазначеної вище квартири, вартістю 276 207 грн. 50 коп.
З урахуванням збільшення позовних вимог ОСОБА_6 просила та уточнила їх в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_7 10 272 грн. 09 коп. в рахунок припинення права власності на автомобіль.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчук від 21 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2012 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на частки у розмірі по Ѕ в праві спільної часткової власності на автомобіль марки «Шевроле Авео», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на частки у розмірі по Ѕ в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1.
В решті вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 серпня 2012 року доповнено рішення суду першої інстанції та зазначено про повернення коштів, внесені ОСОБА_6 на депозит ТУ ДСА у Полтавській області у розмірі 10 727 грн 09 коп. на підставі квитанції № 4 від 17 січня 2012 року.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами встановлено, що 17 листопада 2007 року Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції сторони зареєстрували шлюб про що було зроблено актовий запис № 1259.
04 вересня 2009 року за ініціативою позивачки шлюбні відносини фактично були припинені. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2011 року шлюб, укладений між нею та ОСОБА_7 17 листопада 2007 року визнано недійсним через його фіктивність з моменту його укладення.
Під час шлюбу особи набули майно, а саме автомобіль марки «Шевроле Авео» та квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 СК України, якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.
Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.
Статтею 46 цього ж Кодексу встановлені особливі правові наслідки недійсності шлюбу, якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Таким чином, за висновком судів, частки сторін у праві спільної сумісної власності є рівними.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України).
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченим ЦК України (ч. 4 ст. 71 СК України).
Питання щодо присудження грошової компенсації ОСОБА_7 замість його частки у праві спільної сумісної власності не було предметом обговорення у суді, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Судами встановлено, що під час шлюбу сторонами придбано спірну квартиру, за адресою: АДРЕСА_1.
Для придбання зазначеної квартири між ОСОБА_7 з однієї сторони як позичальником та з іншої сторони - Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено кредитний договір № ML-D03/088/2008 18 червня 2008 року.
Розмір валюти становить 59 500,00 дол. США, а цільове використання кредиту є придбання нерухомого майна.
Цього ж дня між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки для забезпечення виконання кредитного договору.
Крім цього, між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 укладено 18 червня 2008 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
Здійснюючи поділ квартири в ідеальних частках, не здійснивши поділ квартири в натурі, та не поділивши боргові зобов'язання подружжя, суди фактично усунулися від встановлення фактичних обставин у справі, а здійснюючи у такий спосіб поділ майна, фактично не вирішили спір по суті.
Оскільки суди допустили порушення норм процесуального та матеріального права, не визначилися із характером спірних правовідносин, судові рішення не можна вважати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчук від 21 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2012 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:О.П. Касьян
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська