ІМенем УКраїни
21 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.
суддів: Іваненко Ю.Г., Мартинюка В.І.,
Наумчука М.І., Парінової І.К.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до колективного підприємства «Хорольська фабрика «Промінь», треті особи: директор колективного підприємства «Хорольська фабрика «Промінь» Хіміч Олександр Олексійович, державний реєстратор Хорольської РДА Полтавської області, про поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_3, на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 квітня 2013 року,
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до колективного підприємства «Хорольська фабрика «Промінь», треті особи: директор колективного підприємства «Хорольська фабрика «Промінь» Хіміч О.О., державний реєстратор Хорольської РДА Полтавської області, про поновлення на роботі. Вважаючи, що на зборах на яких було прийнято рішення про її звільнення не було кворуму, жоден із членів трудового колективу на них присутній не був, рішення приймалося незаконно, передбачених КЗпП України підстав для її звільнення не було, і такі в рішенні про звільнення не наведені, просила задовольнити позов.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 квітня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_3, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що звільнення ОСОБА_3 проведено без порушень положень трудового законодавства.
Однак, погодитись з такими висновками неможливо.
Судами встановлено, що 27 лютого 2002 року ОСОБА_3 було обрано директором КП «Хорольська фабрика «Промінь», що підтверджується наказом № 5 від 27 лютого 2002 року.
Із протоколу загальних зборів КП «Хорольська фабрика «Промінь» від 25 грудня 2007 року вбачається, що ОСОБА_3 продовжено строк перебування на посаді на наступні п'ять років.
Отже, остання мало право обіймати посаду директора КП «Хорольська фабрика «Промінь» до 25 грудня 2012 року, укладений з нею трудовий договір до закінчення зазначеного терміну міг бути припинений з підстав, передбачених чинним законодавством.
За змістом ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Підстави припинення трудового договору визначені ст. 36 КЗпП України.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 було звільнено з роботи рішенням загальних зборів співвласників КП «Хорольська фабрика «Промінь» від 12 грудня 2011 року.
Однак, жодної з передбаченої чинним законодавством підстави для дострокового припинення з позивачем трудового договору в цьому рішенні не зазначено.
Посилання в ньому на обрання директором підприємства іншої особи не може тягти за собою звільнення ОСОБА_3 з цієї посади. Можливість звільнення працівника з такими обставинами законодавець не пов'язує.
При вирішенні спору суди наведеного не врахували, не з'ясували чи існували підстави для припинення трудового договору з останньою передбачені чинним законодавством та чи пов'язував з ними відповідач проведення звільнення ОСОБА_3
Виходячи з наведеного погодитись з ухваленими судами рішеннями неможливо, оскільки зроблені в них висновки про законність проведення звільнення позивача є передчасними, вони не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та встановлених судами обставинах справи.
Порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, в разі визнання звільнення незаконним, суди мають перевірити чи дотримано позивачем строк звернення з позовом про поновлення на роботі, а у випадку пропуску цього строку, чи є підстави для його поновлення, чи не закінчився на момент вирішення спору строк дії укладеного з працівником трудового договору.
У випадку закінчення строку дії трудового договору на час вирішення спору таке є підставою для визнання звільнення незаконним, однак унеможливлює поновлення працівника на роботі.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_3, задовольнити.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 квітня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді:Ю.Г. Іваненко В.І. Мартинюк М.І. Наумчук І.К. Парінова