іменем україни
21 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів:Дербенцевої Т.П.Касьяна О.П.,
Маляренка А.В.,Юровської Г.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору − приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 28 лютого 2013 року,
У серпні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 години, керуючи технічно справним автомобілем марки «Пежо-406», д.н.з. НОМЕР_3, по вул. Авторемонтній в м. Луцьку, виконуючи поворот праворуч на вул. Рівненську, проявив безпечність та неуважність, з моменту об'єктивного виявлення пішохода ОСОБА_9, яка перетинала проїзну частину вул. Рівненської по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, не дав дорогу та допустив наїзд на неї. Отримані потерпілою тілесні ушкодження стали причиною її смерті.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано майнову та моральну шкоду, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 27 900 грн 97 коп. та моральну шкоду у розмірі 100 тис. грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та 500 грн витрат на правову допомогу. Вирішено питання судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 28 лютого 2013 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу скасовано. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 кошти у розмірі 2 000 грн за оплату правової допомоги на досудовому слідстві та в суді при розгляді кримінальної справи. В решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у відшкодуванні матеріальної шкоди та постановити в цій частині нове рішення про задоволення його позовних вимог, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає .
Судом встановлено, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 години, автомобілем марки «Пежо-406», д.н.з. НОМЕР_3, по вул. Авторемонтній в м. Луцьку, виконуючи поворот праворуч на вул. Рівненську, проявив безпечність та неуважність з моменту об'єктивного виявлення пішохода ОСОБА_9, яка перетинала проїзну частину вул. Рівненської по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, не дав дорогу та допустив наїзд на неї.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 20/а від 4 листопада 2009 року отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась зламом потиличної кістки, забоєм головного мозку із крововиливами під оболонки, які стали причиною смерті.
Своїми необережними діями, направленими на порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що потягло смерть потерпілого, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2011 року клопотання ОСОБА_7 щодо застосування до нього Закону України «Про амністію в 2011 році» задоволено. Звільнено його від кримінальної відповідальності та від покарання на підставі ст. 1 п. «є» Закону України «Про амністію в 2011 році».
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 27 січня 2012 року постанова Луцького міськрайонного суду від 9 листопада 2011 року щодо ОСОБА_7 змінена. Виключено з резолютивної частини постанови вказівку про звільнення ОСОБА_7 від покарання. Постановлено вважати ОСОБА_7 звільненим від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. «є» ст. 1 та ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 8 липня 2011 року, а провадження у кримінальній справі щодо нього − закритим.
ОСОБА_9 є матір'ю позивача ОСОБА_6, 1966 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4.
На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 власником автомобіля «Пежо-406», д.н.з. НОМЕР_3, є ОСОБА_7 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована СК «Провідна» згідно з полісом № ВВ/6734860.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язків ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 грн на одного потерпілого.
У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач з позовними вимогами до страхової компанії не звертався, не заявляв клопотання про залучення такої особи до участі у справі як співвідповідача, встановлений ліміт відповідальності страховика за заподіяну шкоду не вичерпано і позивач вправі оспорювати розмір страхових виплат, а обов'язок відшкодувати заподіяну майнову шкоду може бути покладений на страхувальника лише у випадку перевищення встановленого ліміту відповідальності страховика.
До зазначених висновків суди дійшли на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведені в скарзі доводи не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 28 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: Т.П. Дербенцева О.П. Касьян А.В. Маляренко Г.В. Юровська