Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Зубара В.В., Щепоткіної В.В.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 08 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 січня 2013 року.
Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого вироком Алчевського міського суду Луганської області від 16 лютого 2012 року за ч. 1
ст. 164 КК до покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
за ч. 2 ст. 164 КК до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Алчевського міського суду Луганської області від 16 лютого 2012 року у виді 2 років 1 місяця обмеження волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він будучи раніше судимим за ч. 1 ст. 164 КК та зобов'язаним на підставі рішення Алчевського міського суду виплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_2, 12 жовтня 2005 з 15 січня по 28 вересня 2012 року злісно ухилявся від виплати аліментів на користь ОСОБА_3, у зв'язку із чим виникла заборгованість в розмірі 3 745, 05 грн.
У касаційній скарзі засуджений просить змінити судові рішення та пом'якшити призначене йому покарання. Вважає судові рішення незаконними у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та його особі. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази його злісного ухилення від сплати аліментів, вказує, що затримка у виплаті була вимушеною. Також,
ОСОБА_1 посилається на те, що при призначенні покарання судом не враховано те, що він виплатив всю заборгованість потерпілій, має на утриманні хвору матір.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає на таких підставах.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, які суд усебічно, повно та об'єктивно дослідив і належно оцінив.
Цей висновок ґрунтується на підставі: показань ОСОБА_1 в суді про те, що він дійсно не виплачував аліменти у зазначений період; показань потерпілої ОСОБА_3; даних, що містяться у копії виконавчого листа від 11 травня 2006 року, довідці-розрахунку про заборгованість по аліментам, та інших доказах по справі.
Суд, відповідно до вимог ст. 67 КПК оцінив докази у справі та дійшов обґрунтованого висновку про злісне ухилення ОСОБА_1 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, оскільки він, будучи працездатним, тривалий час ухилявся від сплати аліментів та не надавав будь-якої допомоги на утримання дитини, не працевлаштовувався, не став на облік в центр зайнятості населення, внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, які пом'якшують покарання, в тому числі й ті, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, і призначив покарання у виді обмеження волі у мінімальних розмірах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 164 КК. Остаточне покарання за сукупністю вироків призначено з дотриманням положень ст. 71 КК.
Колегія суддів вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів і підстав для застосування положень ст. 69 КК не вбачає.
Апеляційний суд розглянувши справу за апеляцією засудженого ретельно перевірив викладені у ній доводи, за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, й визнав їх безпідставними, навівши у своїй ухвалі докладні мотиви такого висновку. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI «Перехідні положення» КПК, колегія суддів, -
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Алчевського міського суду Луганської області від 08 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 січня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Т.С. Шилова В.В. Зубар В.В. Щепоткіна