іменем україни
15 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П., Маляренка А.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення суми зарплати незаконно списаної з рахунку, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 серпня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року,
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), посилаючись на те, що у березні 2009 року на його поточний рахунок № НОМЕР_1, який відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» було перераховано 3 668 гривень 22 копійки для виплати заробітної плати. Зазначені грошові кошти позивач вчасно не отримав. В подальшому, без належного попередження та повідомлення, відповідачем було списано з поточного рахунку позивача грошові кошти в розмірі 3 709 гривень 40 копійок. Позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують умови договору про розрахункове-касове обслуговування підприємств по видачі заробітної плати із використанням платіжних карток, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» самовільно списав грошові кошти з рахунку позивача.
На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути з Дніпродзержинської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 3 709 гривень 22 копійки, пеню за несвоєчасну сплату грошових коштів на заробітну плату в розмірі 1 884 гривень 34 копійки, 312 гривень 52 копійки за користування сторонніми грошовими коштами та інфляційні втрати в сумі 653 гривні 55 копійок.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 3 709 гривень 22 копійки та інфляційні втрати в розмір 653 гривень 55 копійок.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди дійшли обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 12 серпня 2004 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Петриковською районною державною адміністрацією, в особі голови адміністрації Гладиря О.О., було укладено договір про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати із використанням платіжних карток № 24, а також додаткові угоди до нього (а.с. 10-16).
В подальшому, 1 січня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та новим головою Петриковської районної державної адміністрації ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 12 серпня 2004 про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати із використанням платіжних карток № 24, відповідно до умов якої був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 та видана основна картка № НОМЕР_2 для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій (а.с. 17).
Із виписки по банківському рахунку ОСОБА_4 від 9 квітня 2009 року за період з 2 січня 2009 року по 4 квітня 2009 року вбачається, що 27 березня 2009 року на рахунок позивача зараховано заробітну плату в розмірі 3 709 гривень 64 копійки. 1 квітня 2009 року заробітна плата в розмірі 3 709 гривень 64 копійки була списана з рахунку позивача на погашення простроченої заборгованості по договору від 21 квітня 2004 року № 1/0400FРГ (а.с. 8).
Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно зі статтею 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 суди вірно виходили із того, що відповідачем безпідставно списано грошові кошти з рахунку позивача, посилання відповідача на пункт 4.7 додатка до договору від 12 серпня 2004 про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати із використанням платіжних карток № 24, відповідно до якого банк має право проводити списання грошових коштів з карткового рахунку клієнта у випадку настання платежів по іншим договорам клієнта та посилання про наявність грошового зобов'язання позивача перед банком правомірно визнані необґрунтованими, оскільки відповідачем на підтвердження зазначеного не надано жодного доказу.
Крім того, рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2012 року відмовлено відповідачу в задоволенні його позову до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поруки (а.с. 34-37), що також підтверджує безпідставність доводів скаржника.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що судами вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 серпня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: О.П. Касьян
А.В. Маляренко