21 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Висоцької В.С.
суддів: Гримич М.К., Матвєєвої О.А.,
Савченко В.О., Умнової О.В.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, діючого в інтересах ОСОБА_4 до територіальної громади м. Кіровська Луганської області в особі Кіровської міської ради, виконавчого комітету Кіровської міської ради, ОСОБА_5, Кіровського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», третя особа - мале приватне підприємство фірма «Схід», про визнання недійсним рішення та ордера на житлове приміщення, виселення з квартири та скасування державної реєстрації; за зустрічним позовом виконавчого комітету Кіровської міської ради до ОСОБА_4, Кіровського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», нотаріуса Кіровської державної нотаріальної контори Шестун Н. Г., треті особи - міське комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства», комунальне підприємство «Служба замовника», комунальне підприємство «Міське житлове управління», про визнання недійсним та скасуванні розпорядження органу приватизації, державної реєстрації та свідоцтва про право власності на житло та договору дарування за касаційною скаргою виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області на рішення Кіровського міського суду Луганської області від 19 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2013 року,
встановила:
У жовтні 2010 року ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом.
Зазначав, що згідно договору дарування від 21 червня 1994 року ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Кіровського міського суду від 13 квітня 2009 року визнано спадщину, до складу якої входила спірна квартира, відумерлою. У подальшому рішення було скасовано.
На підставі рішення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області № 313 від 19 травня 2009 року спірну квартиру надано в користування ОСОБА_5 та 20 травня 2009 року останній видано ордер на право зайняття квартири.
При новому розгляді справи в задоволенні заяви Кіровської міської ради Луганської області про визнання спадщини відумерлою рішенням Кіровського міського суду від 21 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 13 квітня 2010 року, відмовлено.
Вважає, що при виділенні ОСОБА_5 квартири були порушені права ОСОБА_4, які підлягають відновленню.
У квітні 2011 року виконавчий комітет Кіровської міської ради Луганської області звернувся з зустрічним позовом, мотивуючи тим, що на підставі розпорядження органу приватизації № 437 від 17 червня 1994 року квартиру АДРЕСА_1 було передано у приватну власність ОСОБА_7, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Зазначав, що наступні 15 років вказана квартира перебувала без нагляду, плата за комунальні послуги не здійснювалася, тому рішенням Кіровського міського суду від 13 квітня 2009 року, яке в подальшому було скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами, після померлого ОСОБА_7, визнана відумерлою, а тому 20 травня 2009 року виконавчим комітетом Кіровської міської ради Луганської області ОСОБА_5 було видано ордер на дану квартиру.
Посилаючись на те, що про наявність договору дарування спірної квартири від 21 червня 1994 року позивачу стало відомо лише при перегляді судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, а висновком спеціаліста Донецького НДІСЕ встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 в заяві на приватизацію не збігається з підписами ОСОБА_7, звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації, державну реєстрацію, свідоцтво про право власності на житло та договір дарування.
Рішенням Кіровського міського суду Луганської області від 19 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2013 року, позов ОСОБА_3, діючого в інтересах ОСОБА_4 задоволено.
Скасовано рішення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області №313 від 19 травня 2009 року в частині надання житлової площі ОСОБА_5, учаснику Великої вітчизняної війни, склад сім'ї 1 людина, по кварталу АДРЕСА_1, житлова площа 17,07 кв.м.
Визнано недійсним ордер на житлове приміщення № 112 від 20 травня 2009 року, виданийй ОСОБА_5 на право заняття житлового приміщення за вказаною адресою.
Виселено ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.
Скасовано державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за територіальною громадою м. Кіровськ Луганської області, зареєстроване міським комунальним підприємством Кіровське бюро технічної інвентаризації 3 червня 2009 року в книзі № 3 запис № 324.
Відмовлено виконавчому комітету Кіровської міської ради Луганської області в задоволенні позову.
У касаційній скарзі виконавчий комітет Кіровської міської ради Луганської області просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Давши правильну юридичну кваліфікацію правовідносинам сторін та правильно визначивши правову норму, яка регулює ці правовідносини, суд не застосував правові наслідки визнання виданого ордера недійсним.
Згідно зі ст. 117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з іншим підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.
Таким чином, при вирішенні питання про визнання ордеру недійсним, суд має одночасно вирішити і питання застосування наслідків, передбачених ст. 117 ЖК України.
При розгляді справи суд на зазначене уваги не звернув, не встановив певних фактів, зазначених у цій нормі, та не дослідив всіх обставин справи, що має вирішальне значення та в супереч норм статей 212-214 ЦПК України не зазначив у резолютивній частині рішення, чи підлягає виселенню ОСОБА_5 з наданням іншого жилого приміщення чи без надання іншого житла.
Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, вказані обставини залишив поза увагою і належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки при ухваленні судом порушені норми процесуального права та не застосовані норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, згідно ч.2 ст.338 ЦПК України ухвалені по справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області задовольнити частково.
Рішення Кіровського міського суду Луганської області від 19 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді: М.К. Гримич
О.А. Матвєєва
В.О. Савченко
О.В. Умнова