Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,
за участю прокурора Піх Ю.Г., засудженого ОСОБА_1,
розглянула 25 липня 2013 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою із змінами засудженого ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 4 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 жовтня 2012 року.
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 4 липня 2012 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено: за ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та займатися адміністративно-господарською діяльністю строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та займатися адміністративно-господарською діяльністю строком на 2 роки, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та займатися адміністративно-господарською діяльністю строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 142000 грн. моральної шкоди, а також вирішенні питання щодо судових витрат.
За обставин встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, ОСОБА_1, працюючи на посаді першого заступника керівника Державної податкової інспекції - керівником Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Северодонецьку, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, 25 січня 2001 року, знаходячись в приміщенні ГВПМ ДПІ в м. Северодонецьку, будучи обізнаним про те, що на складське приміщення арочного типу - ангар, відсутні документи, що підтверджують право власності, за відсутністю висновку спеціаліста-експерта про ринкову вартість споруди, затвердив акт опису та оцінки майна за заниженою вартістю об'єкта - в сумі 10000 грн. В той же день, він направив лист в Северодонецький міську раду з проханням визнати зазначену споруду - ангар, безгоспним майном для його реалізації в дохід держави. У зв'язку з цим 26 червня 2001 року виконавчим комітетом Середонецької міської ради було прийнято рішення «Про визнання майна безгоспним», яке в подальшому реалізовано ТОВ «Спецуглеремонт-98» за 10000 грн.
26 червня 2001 року ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні ГВПМ ДПІ у м. Северодонецьку, перевищуючи свої посадові повноваження, уклав договір купівлі-продажу від 26 червня 2001 року, згідно якого ГВПМ ДПІ у м. Северодонецьку продав за 10000 грн. ТОВ «Спецуглеремонт-98» споруду розташовану на земельній ділянці ТОВ «ДОК «ЛТД» по вул. Заводській, 12 у м. Северодонецьку.
ОСОБА_2, працюючи на посаді головного податкового ревізора-інспектора відділу боротьби з незаконним обігом товарів Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Северодонецьку, виконуючи функції, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, 26 червня 2001 року, знаходячись в приміщенні ГВПМ ДПІ у м. Северодонецьку по вул. Горького, 18-а, за відсутності висновку спеціаліста - експерта про ринкову вартість збірно-розбірної споруди - ангара, згідно раніше складеного ним акту опису та оцінки майна № 51 від 24 червня 2001 року, підготував договір купівлі-продажу від 26 червня 2001 року, в якому відобразив вартість ангара в 10000 грн., на підставі якого 26 червня 2001 року ГВПМ ДПІ в м. Северодонецьку реалізував ТОВ «Спецуглеремонт-98» споруду за ціною 10000 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 133624 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 жовтня 2012 року вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 4 липня 2012 року залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушував питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на нове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважав, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, а цивільний позов вирішений всупереч вимогам ЦК України. Зазначав, що апеляційний суд при перевірці доводів апеляцій не виконав вимог ст. 377 КПК України.
До початку розгляду справи в касаційній інстанції засуджений ОСОБА_1 змінив свої касаційні вимоги і просив справу розглянути тільки в частині правильності вирішення цивільного позову по стягненню з нього на користь ОСОБА_3 142000 грн. моральної шкоди, скасувавши в цій частині судові рішення на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, а в решті залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи зміненої касаційної скарги по скасуванню судових рішень в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, а в решті судові рішення залишити без змін, думку прокурора про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи зміненої касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 390 КПК України, до початку розгляду справи в касаційному суді особа, що подала скаргу, має право доповнити, змінити або відкликати її.
Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
У змінах до касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 не оскаржує висновки суду про винуватість у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 166 КК України. За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 кваліфіковано правильно.
Перевіривши матеріали кримінальної справи в межах касаційних вимог, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи засудженого ОСОБА_1 щодо скасування судових рішень в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3
В порушення вимог ст. 334 КПК України суд належно не виклав у вироку підстави для задоволення або відхилення заявленого по справі цивільного позову.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.
Задовольняючи заявлений потерпілим цивільний позов у повному обсязі, суд першої інстанції, у порушення зазначених норм, не вмотивував належним чином свого рішення, не зазначив доводи на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між злочинними діями тільки засудженого ОСОБА_1 та спричиненої потерплому ОСОБА_3 моральної шкоди саме на суму 142000 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначені порушення не усунув, а тому судові рішення в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд для вирішення в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
змінену касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 4 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 жовтня 2012 року в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 щодо стягнення моральної шкоди з засудженого ОСОБА_1 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Судді:
В.І. Орлянська А.В. Суржок С.І. Кравченко