Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Лагнюка М.М., Суржка А.В.,
за участю прокурора Піх Ю.Г.,
розглянула 4 липня 2013 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Єнакієвського міського суду Донецької області від 21 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 серпня 2012 року.
Вироком Єнакієвського міського суду Донецької області від 21 березня 2012 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.
За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_1, 2 травня 2011 року близько 17 год. 40 хв. знаходячись у дворі біля третього під'їзду по проспекту Металургів, буд. 29 у м. Єнакієво Донецької області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті виниклих особистих неприязних стосунків, умисно наніс удари ножем по різним частинам тіла потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3, спричинив останнім тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи кваліфікацію своїх дій, порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень та призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, що суд першої інстанції належним чином не врахував усі обставини справи та його особисті характеризуючі дані - сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також його щире каяття.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Прокурор вважає, що органом досудового слідства дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України. Однак, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки свідченням потерпілих, з яких вбачається, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на позбавлення життя останніх, та необґрунтовано перекваліфікував дії засудженого на ч. 1 ст. 121 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступені тяжкості злочину та особі засудженого. До того ж, у вироку суду вказано дату скоєння злочину ОСОБА_1 5 травня 2011 року, а в подальшому зазначається дата скоєння злочину 2 травня 2011 року. Суд апеляційної інстанції на вказані в апеляції порушення уваги не звернув та доводи апеляції належним чином не перевірив.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав доводи касаційної скарги і просив скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав її невідповідності вимогам ст. 377 КПК України і м'якості призначеного покарання засудженому ОСОБА_1, а касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Згідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення з наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
У касаційній скарзі засудженого порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Однак, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, згідно з вимогами статей 65, 66, 67 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, зокрема вчинення засудженим злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4 і прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого лише в умовах ізоляції його від суспільства, обравши покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.
З урахуванням особи засудженого, а також того, що він скоїв злочин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що суд визнав обставиною, яка обтяжує покарання, колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
У касаційній скарзі прокурора порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, та їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині підтверджується зібраними по справі у встановленому порядку доказами, які досліджувались судом, є належно оціненими та обґрунтованими. Так, суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення, визнаного судом доведеним, показання самого засудженого, який свою вину у вчиненому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України визнав, показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, із сукупності яких суд мотивовано обґрунтував свій висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на позбавлення життя потерпілих, так як після нанесення ножем тілесних поранень потерпілим, ОСОБА_1 добровільно припинив свої злочинні дії, маючи можливість не став переслідувати потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 і вони самостійно залишили місце злочину.
Відповідно до роз'яснень даних в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Згідно висновку Верховного суду України, викладеному у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2012 року у справі № 5-21кс12, прийнятому за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України 1960 року, якщо особа бажала заподіяти потерпілому будь-які тілесні ушкодження, в тому числі й ті, що фактично настали, але при цьому не бажала смерті, хоча мала б її передбачити, такі дії охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Що стосується дати скоєння злочину, яка одиночно зазначена в мотивувальній частині вироку - «5 травня 2011 року», то судом допущена технічна описка. В цій же мотивувальній частині вироку в усіх послідуючих посиланнях на дату скоєння злочину суд зазначає встановлену дату - «2 травня 2011 року». Ці доводи скарги також мотивовано спростував у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора й правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляції прокурора доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення. Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, судом касаційної інстанції не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
касаційні скарги прокурора та засудженого залишити без задоволення, а вирок Єнакієвського міського суду Донецької області від 21 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
В.І. Орлянська М.М. Лагнюк А.В. Суржок