Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів Суржка А.В., Кравченка С.І.,
за участю прокурора Сиротіної Н.О.,
розглянула в судовому засіданні 18 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2012 року.
Вироком Ленінського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2012 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина
України, раніше не судимого,
засуджено: за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_5 26 серпня 2010 року близько 12 год. 30 хв. по вул. Саксаганського, 15 у м. Вінниці, відкрито зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_6 ланцюжок з підвіскою, загальною вартістю 4000 грн. і втік з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
23 червня 2011 року близько 18 год. 30 хв., на тролейбусній зупинці «вулиця Гонти» у м. Вінниці, ОСОБА_5 повторно, відкрито зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_7 ланцюжок вартістю 2200 грн. і втік з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Повторно 11 липня 2011 року близько 13 год., знаходячись по вул. Хмельницьке шосе, 85 у місті Вінниці, ОСОБА_5, застосувавши до ОСОБА_8 фізичне насильство, яке не було небезпечним для її життя чи здоров'я і виразилося у заподіянні легкого тілесного ушкодження, відкрито зірвав з шиї потерпілої ланцюжок з підвіскою, загальною вартістю 900 грн. та втік з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
12 липня 2011 року близько 11 год. 20 хв. по вул. Зодчих, 28 у м. Вінниці, ОСОБА_5 повторно, відкрито зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_9 ланцюжок з підвіскою, загальною вартістю 853 грн. 67 коп. і втік з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2012 року вирок районного суду змінено в частині призначеного покарання. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, та згідно вимог ч. 1 п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України, покладено на засудженого відповідні обов'язки.
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного ОСОБА_5 апеляційним судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що застосування апеляційним судом до засудженого ОСОБА_5 вимог ст. ст. 75, 104 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробування з іспитовим строком, не буде сприяти його виправленню та попередженню скоєння нових злочинів.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.
Щодо доводів касаційної скарги прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 373 Кримінально-процесуального кодексу України при зміні вироку суду і звільненні засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, що таке покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок м'якості, то такі доводи ґрунтуються на вимогах закону і підтверджуються матеріалами справи.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 398 Кримінально-процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни вироку, постанови, ухвали є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Відповідно до ст. 372 Кримінально-процесуального кодексу України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
Так, керуючись ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з ухвали, стверджуючи про можливість виправлення засудженого ОСОБА_5 за умови звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував вчинення злочину ОСОБА_5 у неповнолітньому віці, його умови виховання і проживання в неповній сім'ї, щире каяття, позитивні характеристики, відшкодування шкоди потерпілим і їх думку щодо покарання.
З наведеного випливає, що змінюючи вирок суду в сторону пом'якшення покарання ОСОБА_5, суд фактично виходив лише з неповного врахування місцевим судом у вироку обставин, що пом'якшують покарання. Однак, поза увагою апеляційного суду залишилися ті фактичні обставини, що ОСОБА_5 вчинив протягом нетривалого періоду часу чотири епізоди відкритого заволодіння чужим майном, в тому числі із застосуванням фізичного насилля щодо жінок, що свідчить про його кримінальну спрямованість, стійкість злочинних намірів та бажання жити за чужий рахунок, а також те, що злочинна діяльність ОСОБА_5 була зупинена лише завдяки діям потерпілої та працівників міліції.
Зазначені фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 представляє собою підвищену суспільну небезпеку і виправлення його без ізоляції від суспільства є неможливим, що фактично і визнав суд у мотивувальній частині вироку.
Відшкодування збитків потерпілим відбулося за рахунок його матері і не дає підстав для звільнення засудженого від відбування покарання та враховано місцевим судом при призначенні ОСОБА_5 мінімального строку покарання передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
За таких обставин, ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 про звільнення його від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, не можна визнати обґрунтованою і такою, що буде сприяти виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що ухвалу суду необхідно скасувати, а справу щодо ОСОБА_5 направити на новий апеляційний розгляд, під час якого слід врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи касаційної скарги прокурора та прийняти законне й обґрунтоване рішення. При цьому, призначення засудженому ОСОБА_5 покарання, яке не пов'язане з позбавлення волі, слід визнати м'яким.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394-396, 398 КПК України 1960 року, розділом ХІ Перехідних положень до КПК України від 2012 року, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора задовольнити. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_5 - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
В.І. Орлянська А.В. Суржок С.І. Кравченко