16 серпня 2013 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:
головуючого Крижановського В.Я.,
суддів: Колесниченка В.М., Дембовського С.Г.,
розглянувши кримінальне провадження № 12012260220000001 щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Цепел Красновішерського району Пермської області Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,
встановив:
Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2013 року визнано винуватим ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 травня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення постановлені щодо нього в частині конфіскації автомобіля, з підстав неправильного застосування судами кримінального закону, наголошуючи на тому, що не є власником авто, а мав лише право користування ним.
Перевіривши касаційну скаргу, додані до неї копії судових рішень та інші матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги та витребуванні матеріалів кримінального провадження, що є підставою, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, для відмови у відкритті провадження.
Відповідно до ч. 9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, пунктом 1 цієї частини встановлено, що гроші, цінності та інше майно, які належать обвинуваченому і були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 з використанням різака по металу і автомобіля марки «ЗІЛ 130», державний номерний знак НОМЕР_1, намагався таємно викрасти башту «Рожновського» вагою 4627,7 кг, тому вказаний автомобіль був визнаний знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Вказаний автомобіль належить ОСОБА_2, який зареєстрований у м. Лохвиця Полтавської області, останній 15 вересня 2010 року видав довіреність на строк 10 років засудженому ОСОБА_1 та його дружині з правом, по суті, розпоряджатися авто на власний розсуд, в тому числі і відчужувати, що фактично є угодою купівлі-продажу.
Перевірялись судами посилання ОСОБА_1 про те, що автомобіль йому не належить і він ним лише користувався, що правильно визнані судами як його намагання уникнути конфіскації майна. Крім того, сам ОСОБА_2 не заявляє свої права на зазначений автомобіль.
Отже, вироком суду правильно вирішено долю речових доказів, а саме автомобіля, що використовувався при замаху на скоєння кримінального правопорушення і належить ОСОБА_1
Зі змісту ухвали апеляційного суду також вбачається, що доводи засудженого, аналогічні тим, які викладені ним у касаційній скарзі, були належним чином перевірені апеляційною інстанцією та визнані безпідставними.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 травня 2013 року.
Ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, зазначених в пп. 1, 2 ч. 1 ст. 445 КПК України.
Судді:
___________________ __________________ ________________
В.Я. Крижановський В.М. Колесниченко С.Г. Дембовський