Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Зубара В.В., Щепоткіної В.В.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 січня 2013 року.
Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 вересня 2012 року, залишеним без зміни апеляційним судом,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2008 року за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
засуджено: за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності; за ч. 1 ст. 311 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2008 року у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.
ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він у невстановлений слідством час повторно незаконно придбав з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб макову солому, зберігав, а також виготовив з неї та 15 і 19 січня 2009 року збув ОСОБА_2 особливо-небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій вагою відповідно 0,086г та 0,045г кожен раз за 80 грн, а також незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання прекурсор ангідрид оцтової кислоти масою 0,32 г з метою подальшого використання для виготовлення наркотичних засобів до виявлення під час обшуку співробітниками міліції 21 січня 2009 року.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК 1960 року, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а праву направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що залишаючи апеляцію прокурора без задоволення суд належним чином не мотивував своє рішення та не зазначив підстав через які визнано необґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності скасування вироку місцевого суду у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 69 КК, у зв'язку з чим призначене засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості скоєних злочинів та його особі в наслідок м'якості.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив підтримав доводи у касаційній скарзі та просив скасувати ухвалу апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 311 КК, та правильність кваліфікації його дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Доводи прокурора щодо порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК 1960 року є безпідставними.
Як видно зі змісту ухвали, апеляційний суд, переглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора з підстав невідповідності призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості скоєних злочинів та його особі в наслідок м'якості, належним чином умотивував своє рішення та спростував доводи прокурора.
Так, апеляційним судом встановлено, що місцевий суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про його особу (раніше судимий, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, позитивно характеризується за місцем проживання, займається суспільно-корисною працею, є пенсіонером, учасником бойових дій 1983 року в Афганістані, звільнений з військової служби за станом здоров'я, у зв'язку з отриманими в бою пораненнями, за бойові заслуги відзначений медаллю «За відвагу», є інвалідом ІІІ групи та потребує постійного лікування). Обставинами, що пом'якшують покарання засудженого, судом визнано щире каяття, визнання вини, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, інвалідність, необхідність постійної медичної допомоги.
Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано, з урахуванням усіх наведених обставин, які істотно знижують тяжкість вчинених ОСОБА_1 злочинів, призначив основне йому покарання за ч. 2 ст. 307 КК нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд відповідно з вимогами
ст. 377 КПК 1960 року виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а призначене покарання - таким, що відповідає вимогам статей 65, 69-71 КК, та є необхіднім і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, з чим погоджується й колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
____________________ __________________ __________________
Т.С.Шилова В.В. Зубар В.В. Щепоткіна