Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Зубара В.В., Колесниченка В.М.,
з участю прокурора Саленка І.В.,
захисника ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 13 серпня 2013 року в м. Києві кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2012 року.
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2011 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий,-
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Вироком вирішено питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Вироком Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2012 року зазначений вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст. 75 КК України скасовано. Призначено за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, дізнавшись про те, що ОСОБА_3 буде 07 вересня 2009 року близько 4 год. буде виходити з під'їзду АДРЕСА_1 з великою сумою грошей, вирішив відкрито заволодіти цими грошима. З метою виконання свого злочинного наміру ОСОБА_2 вступив у попередню змову з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, склав план нападу, розподілив ролі та попередньо показав їм будинок і під'їзд, з якого буде виходити ОСОБА_3
У зазначений час згідно розподілених ролей ОСОБА_6 біля під'їзду підійшов до ОСОБА_3, завдав останньому кілька ударів по обличчю та тулубу, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, після чого заволодів сумкою з грошима.
У той же час ОСОБА_5, діючи згідно розробленого плану, завдав кілька ударів водію ОСОБА_3 - ОСОБА_7, перешкоджаючи останньому прийти на допомогу потерпілому.
Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_5 сіли до автомобіля під керуванням ОСОБА_4, на якому залишили місце пригоди, заволодівши таким чином грошима потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 28 000 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду скасувати та залишити в силі вирок суду першої інстанції при цьому посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано всі конкретні обставини справи, що в ході досудового слідства потерпілим не було заявлено цивільного позову, що завдані збитки потерпілому відшкодовані, що засуджений безпосередньо не брав участі у нападі на ОСОБА_3 та не завдавав йому тілесних ушкоджень. Крім того посилається на наявність у нього на утриманні малолітньої дитини.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав касаційну скаргу засудженого і просив вирок апеляційного суду залишити без зміни, захисника, який просив задовольнити касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку апеляційного суду, при скасуванні рішення суду першої інстанції про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та призначенні засудженому покарання, апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував: конкретні обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в касаційній скарзі засуджений; ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину; обставини, що пом'якшують покарання, і відсутність обставин, що обтяжують покарання; дані про особу засудженого та призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Виходячи з наведеного, підстав вважати, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та особі засудженого немає.
Висновки апеляційного належним чином мотивовані і вважати їх сумнівними підстав немає.
Доводи касаційної скарги засудженого про необхідність скасування вироку апеляційного суду з підстав призначення йому суворого покарання та залишення вироку суду першої інстанції без зміни є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Надана захисником суду касаційної інстанції копія постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2013 року про звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку не впливає на законність постановленого вироку апеляційного суду.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, вирок Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2012 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
Зубар В.В. Шилова Т.С. Колесниченко В.М.