Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі
головуючого Франтовської Т.І., суддів Тельнікової І.Г., Дембовського С.Г.,за участю прокурора Сорокіної О.А.,
розглянула в судовому засіданні 15 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2012 року засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості;
за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією Ѕ майна, що належить засудженому на праві власності.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2013 року зазначений вирок щодо ОСОБА_2 змінено. Виключено із резолютивної частини вироку відносно ОСОБА_2 конфіскацію Ѕ майна, що належить засудженому на праві власності. В решті вирок залишено без зміни.
Як установив суд, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, визнано винними та засуджені за те, що 31 жовтня 2011 року, приблизно о 23 год., діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проникли на територію домоволодіння, що належало ОСОБА_5 Впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, та припускаючи, що власник домоволодіння відсутній, ОСОБА_2 вимкнув рубильник, після чого, підійшовши до дому, за допомогою металевих прутів та ножа, виламали вікно у ванній кімнаті, через яке проникли до житла, звідки викрали майно потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 7180,70 грн.
ОСОБА_5, помітивши у своєму домі сторонніх осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та реально побоюючись за своє життя та здоров'я зачинився у ванній кімнаті. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продовжуючи скоювати злочин, відчинили двері ванної кімнати, після чого доводячи свої наміри до кінця та виконавши всі необхідні дії для закінчення злочину, ОСОБА_2 з викраденим з місця скоєння злочину зник.
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 вказує про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого і порушує питання про пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання. Зазначає, що суд не взяв до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання. Вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, суд керувався виключно припущеннями, а не доказами, що суперечить вимогам закону, взагалі не з'ясував обставини, що мають значення для визначення розміру моральної шкоди чи для підстав її відшкодування.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Сорокіної О.А., яка заперечувала проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину по суті не оспорюються у касаційній скарзі, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку. Кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 186 КК України відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.
Доводи захисника про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_2 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та задовільно під час тримання в слідчому ізоляторі, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що судом визнано як обставини, які пом'якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
При вирішенні питання про призначення покарання суд врахував зухвалий характер вчиненого злочину, який носить корисливу спрямованість, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких.
Виходячи з наведеного, місцевий суд прийняв обґрунтоване рішення про призначення ОСОБА_2 покарання, в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України. Підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією даної статті, про що порушується питання в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість визначення судом розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, є непереконливими.
Як вбачається з вироку суду, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості, вона відповідає розміру завданих потерпілому фізичних та моральних страждань. Вказані позови судом правильно вирішено у відповідності до вимог ст. 23, 1167, 1168, 1172 ЦК Україні та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» та ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.
Розмір моральної шкоди 10000 грн., який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, визначений судом з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілого та конкретних обставин справи і вважати його необґрунтовано завищеним, на думку колегії суддів, підстав не має.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 не вбачається.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді:
_________________ ________________ _________________
І.Г. Тельнікова Т.І. Франтовська С.Г. Дембовський