Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі
головуючого Франтовської Т.І.,
суддів Тельнікової І.Г., Дембовського С.Г.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня 2013 року.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2012 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,
· за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років;
· за ч. 2 ст. 185 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину;
· за ч. 1 ст. 310 КК України виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочину.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання і призначив йому своїм вироком за ч. 2 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк сім років. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 5 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_1, на ґрунті ревнощів та раптово виниклих неприязних стосунків, в ході сварки із своєю співмешканкою ОСОБА_3 умисно наніс останній декілька ударів кулаками по обличчю та тулубу після чого ОСОБА_3 вибігла з будинку. Переслідуючи потерпілу, ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_3 в приміщенні літньої кухні та наніс ще декілька ударів руками та ногами по тулубу потерпілої. Своїми умисними діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає про застосування до нього органами досудового слідства недозволених методів, що змусило його обмовити себе у вчиненні даного злочину. Також вказує на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Зазначає, що його вина у вчинені інкримінованого злочину не доведена, обвинувачення не конкретне, а при проведенні досудового слідства та в апеляційні інстанції було порушено його право на захист.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу засудженого в повному обсязі, думку прокурора Сорокіної О.А., яка вважала, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду скасуванню, оскільки клопотання засудженого про призначення йому захисника при розгляді справи в суді апеляційної інстанції залишилось без розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) підставами для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
На думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги засудженого про порушення його права на захист.
Статтею 59 та пунктом 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено конституційне право громадян на захист від обвинувачення.
Згідно зі статтями 43 і 44 КПК України (1960 року) це право обвинувачений реалізує як особисто, так і за допомогою захисника. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КПК України (1960 року) захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Тому за клопотанням особи, яка тримається під вартою, суд зобов'язаний надати їй допомогу в установленні зв'язку із захисником або з особами, які можуть його запросити, і вжити інших необхідних заходів, спрямованих на реалізацією цією особою права на захист.
Проте, як убачається з матеріалів справи, і як про це правильно вказується в касаційній скарзі засудженим ОСОБА_1, зазначених вимоги закону місцевим судом не було дотримано.
Так, засуджений ОСОБА_1 22 лютого 2013 року подав до Апеляційного суду Миколаївської області клопотання про призначення йому при розгляді справи апеляційним судом захисника для захисту його інтересів (а.с. 214).
Однак, апеляційний суд не обговорив з учасниками процесу та не вирішив подане засудженим клопотання у встановленому законом порядку, чим суттєво обмежив процесуальні права ОСОБА_1 та порушив його право на захист, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України (1960 року) є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, тому відповідно до вимог ст. 398 КПК України (1960 року) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, перевірити й інші доводи касаційної скарги засудженого та постановити обґрунтоване та законне рішення з дотриманням усіх вимог і положень кримінально-процесуального та кримінального законів.
Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
_________________ ________________ _________________
І.Г. Тельнікова Т.І. Франтовська С.Г. Дембовський