Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Животова Г.О.,
суддів Солодкова А.А., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
зацікавленої особи ОСОБА_1,
розглянула 20 серпня 2013 року в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року в справі про оскарження бездіяльності Генеральної прокуратури України з розгляду заяви про злочин.
В скарзі до місцевого суду ОСОБА_1 стверджував, що його заява до ГПУ про злочин, вчинений суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які постановили завідомо неправосудне рішення при розгляді кримінальної справи щодо нього, не розглянута у порядку, передбаченому ст. 97 КПК України 1960 року, оскільки начальник відділу організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві Генеральної прокуратури України Пап М. тільки листом повідомив йому про відсутність підстав до порушення кримінальної справи.
Вказаною постановою місцевого суду, залишеною без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність ГПУ залишено без задоволення, а його ж звернення в частині порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ГПУ направлено до Генеральної прокуратури України за належністю.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування вказаних судових рішень, оскільки вважає їх незаконними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою скаргу, думку прокурора про необхідність залишення без зміни оскаржених рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що в заяві до Генеральної прокуратури України про вчинення злочину суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ ОСОБА_1 фактично висловлює незгоду щодо постановленого касаційним судом рішення стосовно нього.
За таких обставин, місцевий та апеляційний суди правильно визнали, що прокурор Пап М. обґрунтовано, згідно до відповідних положень Закону України «Про звернення громадян», повідомив заявникові про відсутність підстав для розгляду його заяви в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України, оскільки в ній не міститься даних про вчинення суддями злочину.
При цьому, колегія суддів визнає оскаржені рішення законними, оскільки порядок розгляду заяв про злочини (згідно положень КПК України чи Закону України «Про звернення громадян» тощо) повинен визначатись наявністю в них не тільки формального посилання на статті 94-98 КПК України 1960 року, але й даних, зазначених у ч. 2 ст. 94 КПК України 1960 року.
Встановивши, що таких даних у заяві ОСОБА_1 не було, суди правильно визнали дії прокурора законними.
При цьому, апеляційний суд, розглянувши та обґрунтовано визнавши безпідставними доводи апеляції ОСОБА_1, вмотивував свої висновки в ухвалі, яка відповідає й іншим вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону при розгляді даної справи не було допущено.
Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Кримінального процесуального кодексу України та статтями 394-396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року в справі про оскарження бездіяльності Генеральної прокуратури України з розгляду заяви ОСОБА_1 про злочин залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.
Судді:
Г. Животов А. Солодков Л. Шибко