23 лютого 2009 року № 22а-5905/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,
при секретарі - Романишин О.Р.,
з участю осіб:
від позивача - Волинець А.О., довіреність № 03/03 від 22.03.2008р.;
від відповідача - Ортинська Н.М., довіреність № 03/10-0 від 26.05.2008р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу
за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова)
напостанову господарського суду Львівської обл. від 30.01.2008р. у справі № 3/391А/5015
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Різонд»
доДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802321/0 від 23.02.2007р. та № 0000812321/0 від 23.02.2007р.,-
В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>
17.12.2007р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Різонд» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Галицькому районі м.Львова № 0000802321/0 від 23.02.2007р. та № 0000812321/0 від 23.02.2007р. (а.с.4-5).
Постановою господарського суду Львівської обл. від 30.01.2008р. заявлений позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 0000802321/0 від 23.02.2007р. та № 0000812321/0 від 23.02.2007р., судові витрати покладено на позивача (а.с.91-93).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ДПІ у Галицькому районі м.Львова, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити, а провадження у справі закрити (а.с.97-99).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарське зобов'язання між позивачем та ТзОВ “Вояж”, які мали місце протягом серпня 2003 року - травня 2004 року, визнано недійсним в судовому порядку; остання звітність ТзОВ “Вояж” подана податковому органу за 2000 рік.
В результаті проведеної податковим органом перевірки з'ясовано, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат за ІІІ квартал 2003 року 212056 грн., IV квартал 2003 року - 274190 грн., ІІ квартал 2004 року - 97554 грн. витрат по договору поставки товару, отриманого від ТзОВ “Вояж”, чим в порушення вимог п.5.1., пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” занижено оподатковуваний прибуток на загальну суму 583800 грн., через що фактично занижений податок на прибуток підприємств на загальну суму 170178 грн.
Окрім цього, позивачем суми податку на додану вартість /ПДВ/ по податкових накладних, отриманих від ТзОВ “Вояж”, включені до складу податкового кредиту у серпні 2003 року - травні 2004 року і відображені в декларації з ПДВ за вказані періоди на суму ПДВ 116760 грн. З урахуванням фактичних обставин справи позивач в порушення вимог пп.7.2.3. п.7.2, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не провів коригування податкового кредиту за вересень 2006 року в сумі 116760 грн. із вартості товарів, отриманих від ТзОВ “Вояж”, що призвело до завищення податкового кредиту ПДВ за вересень 2006 року на суму 116760 грн.
У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Галицькому районі м.Львова шляхом її поділу і утворення ДПІ у Сихівському районі м.Львова, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - ДПІ у Сихівському районі м.Львова (а.с.115-117).
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”:
п.5.1. ст.5 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»:
пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як слідує з матеріалів справи, згідно рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 26.06.2002р. по справі № 2-1374/02 визнано недійсними установчі документи ТзОВ “Вояж”, код 31089272, з моменту державної реєстрації (а.с.110-111). Із наведеного рішення вбачається, що вказане підприємство подало останню звітність за 2000 рік, за юридичною адресою не знаходилося, фактичне його місцезнаходження встановити неможливо, банківські рахунки такого закриті згідно заяви від 25.01.2001р.
Відповідно до постанови господарського суду Львівської обл. від 20.09.2006р. по справі № 5/2607-12/401 позов ДПІ у Галицькому районі задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 14.08.2003р., укладений між ТзОВ “Вояж” та ТзОВ “Різонд” на суму 699148 грн. з моменту його укладення, стягнуто з ТзОВ “Вояж” на користь ТзОВ “Різонд” 699148 грн., а в подальшого із останнього вказані кошти належить стягнути на користь державного бюджету (а.с.18-19).
Вказані судові рішення не оскаржувалися і набули законної сили.
Протягом 29.01.2007р.-02.02.2007р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено позапланову документальну перевірку ТзОВ “Різонд” з питань взаєморозрахунків з ТзОВ “Вояж” та ТзОВ “Поліпромсервіс” за період з 01.08.2003р. по 01.04.2005р., за результатами якої складено Акт перевірки № 352/23-024/32126990 від 07.02.2007р. (а.с.77-88).
Перевіркою з'ясовано, що на підставі договору № б/н від 14.08.2003р., укладеного з ТзОВ “Вояж”, позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість товару - фарб будівельних та спеціальних в асортименті, пінополіурітану, інших матеріалів будівельного призначення згідно представлених накладних (а.с.56-73) на загальну суму 583800 грн. (без ПДВ), чим в порушення вимог п.5.1., пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 170178 грн.
Окрім цього, сума ПДВ 116760 грн. по податкових накладних, отриманих від ТзОВ “Вояж” включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2003 року - травень 2004 року, вписана в книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг), відображена в декларації з ПДВ за вказаний період, чим в порушення вимог пп.7.2.3. п.7.2, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено податковий кредит за наведений період на суму 116760 грн.
На підставі вищевказаного Акта перевірки податковим органом винесені податкове повідомлення-рішення № 0000812321/0 від 23.02.2007р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 175140 грн., з яких 116760 грн. за основним платежем та 58380 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000802321/0 від 23.02.2007р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 255267 грн., з яких 170178 грн. за основним платежем та 85089 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7, 8).
Задовольняючи заявлений позов і визнаючи недійсними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно вимог Закону України “Про податок на додану вартість” сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Також відповідач в порушення вимог ст.71 КАС України не надав суду жодних доказів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень (а.с.91-93).
Між тим, з такими висновками господарського суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Матеріалами справи достовірно стверджується те, що з 2000 року контрагент позивача - ТзОВ “Вояж” не звітується перед податковими органами, у 2002 року його установчі документи визнані в судовому порядку недійсними.
Протягом серпня 2003 року - травня 2004 року між ТзОВ “Вояж” та позивачем виникли господарські зобов'язання, які в 2006 року визнані судом недійсними.
Під час проведення перевірки позивача, яка також стосувалася його взаємовідносин з ТзОВ “Поліпромсервіс” (господарські зобов'язання з яким також визнані судоми недійсними), було встановлено заниження податку на прибуток підприємств і ПДВ.
Наведені обставини в їх сукупності були покладені відповідачем в основу прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, що стверджується змістом Акта перевірки № 352/23-024/32126990 від 07.02.2007р.
З урахуванням наведених обставин колегія суддів вважає, що викладений факт порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податків ТзОВ «Різонд» вимог про надання податкової вигоди - включення понесених витрат на придбання товарів до складу валових витрат і податкового кредиту.
Як доводиться матеріалами справи, ТзОВ “Різонд” проводив операції з контрагентом, установчі документи якого були визнані недійсними, а також який не подавав податкової звітності, не відображав податкові зобов'язання і не сплачував до бюджету відповідні податки.
Оскільки матеріалами справи доводиться й та обставина, що позивач укладав угоди також з іншими особами, які не сплачували в установленому законом порядку податки і обов'язкові збори до державного бюджету (наприклад, ТзОВ «Поліпромсервіс» - а.с.77-88), то слід вважати, що платник податку діяв без належної обачності й обережності, йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив лише з наявності у позивача належно оформлених податкових накладних продавця. При цьому суд не врахував, що ТзОВ “Різонд” протягом тривалого часу придбавав будівельні матеріали в особи, яка не сплачувала податки, установчі документи якої були визнані недійсними в судовому порядку до моменту проведення господарських операцій, діяльність такої мала ознаки фіктивного підприємництва, яка за юридичною адресою не знаходилася, не звітувала про свою діяльність, зареєстровані власники якої не визнають своєї причетності до її діяльності.
При цьому слід врахувати, що позивач і продавець працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.
Сама ж наявність у покупця належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом з відчуження товарів, необхідних відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.
У зв'язку з тим, що господарське зобов'язання між ТзОВ “Різонд” та ТзОВ “Вояж” визнано судом недійсним, що вказує на протиправний характер укладеного договору № б/н від 14.08.2003р., видаткові та податкові накладні містять відомості, що не відповідають дійсності, через що не можуть слугувати підставою для віднесення вартості товарів до валових витрат і включення їх до податкового кредиту покупця.
За таких обставин позивач безпідставно занизив оподатковуваний прибуток підприємства за серпень 2003 року - травень 2004 року на загальну суму 583800 грн. та неправомірно завищив податковий кредит за вказаний період на суму 116760 грн., через що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та підставно.
Таким чином, заявлений позивачем позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова задоволити частково.
Постанову господарського суду Львівської обл. від 30.01.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Різонд» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802321/0 від 23.02.2007р. та № 0000812321/0 від 23.02.2007р., - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Суддя-доповідач: Р.М.Шавель
Судді: М.А.Пліш
О.П.Стародуб