16 лютого 2009 року № 22а-5648/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача Шавеля Р.М.,
суддів Стародуба О.П. та Каралюса В.М.,
при секретарі - Романишин О.Р.,
з участю осіб:
від відповідача - Вашкеба Б.Й., довіреність № б/н від 13.02.2009р.;
Стадник С.М., довіреність № б/н від 13.02.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу
за апеляційною скаргою Акціонерного сільськогосподарського товариства закритого типу «Прогрес»
напостанову господарського суду Закарпатської обл. від 17.01.2008р. у справі № 18/249/5008
за позовомпрокурора Іршавського району Закарпатської обл. в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської обл.
доАкціонерного сільськогосподарського товариства закритого типу «Прогрес»
простягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,-
В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>
26.11.2007р. прокурор Іршавського району Закарпатської обл. звернувся в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України в Іршавському районі Закарпатської обл. до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з відповідача Акціонерного сільськогосподарського товариства закритого типу /АСТЗТ/ «Прогрес» заборгованість по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в сумі 7642 грн. 64 коп., покласти на відповідача судові витрати по справі (а.с.2-5).
Постановою господарського суду Закарпатської обл. від 17.01.2008р.заявлений позов задоволено, стягнуто з АСТЗТ «Прогрес» на користь Управління ПФ України в Іршавському районі Закарпатської обл. суму заборгованості 7642 грн. 64 коп. відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.82-86).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач АСТЗТ «Прогрес», який покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.94-97).
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що судом неправильно застосовані положення абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що дана норма не застосовується до платників збору, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, а також аналогічні положення пп.1 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р.
Поряд з цим, суд першої інстанції не врахував доводів позивача про те, що розрахунок про фактичні витрати на виплату і доставку пенсій в дійсності надсилався підприємству «Гроно», не з'ясував причини ненадсилання такого відповідачу, а також відсутність оформленої позивачем вимоги про стягнення недоїмки, причини недотримання пенсійним органом процедури узгодження вимоги та ін.
При винесенні рішення судом застосований нормативний акт, який втратив чинність, а також неправильно застосовані норми ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої наведений спір повинен розглядатися за правилами ГПК України.
Окрім цього, господарський суд не навів норму закону, якою він керувався при визначенні строку звернення до суду із заявленим позовом, не вказав на мотиви неврахування окремих доказів.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач АСТЗТ «Прогрес» зареєстрований в Управлінні ПФ України в Іршавському районі Закарпатської обл. та відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2004р. - платником страхових внесків згідно ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004р.
Заявлений позов стосується стягнення з відповідача сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.«ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонерам ОСОБА_1 (пенсія призначена з 06.06.2005р.) та ОСОБА_2 (пенсія призначена з 30.04.2003р.), за період з 25.03.2005р. по 25.12.2005р. в загальному розмірі 7642 грн. 64 коп. (а.с.8-9).
Згідно матеріалів справи слідує, що пільгові пенсії вищевказаним особам були призначені на підставі довідок відповідача, у яких зазначено про право цих працівників на пільгове пенсійне забезпечення згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.10-22).
За період з 25.03.2005р. по 25.12.2005р. позивачем були виплачені вказаним у розрахунках особам пільгові пенсії на суму 7642 грн. 64 коп., що документально обґрунтовано пенсійним органом і підтверджується довідками про нараховані і виплачені суми пенсій фізичним особам (а.с.42, 43), що не оспорюється відповідачем.
Під час розгляду справи доказів сплати збору з фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суду відповідачем не надано.
Згідно з абзацом четвертим п.1 ст.2 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для платників збору, визначених п.п.1 та 2 ст.1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Абзацом третім п.1 ст.4 Закону Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим п.1 ст.2 цього Закону.
Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням Законом України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чинності з 01.01.2004р.
Так, пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону (в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівникам відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 01.01.2005р. за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2005р. - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак ці норми не стосуються спірних відносин, оскільки не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Проо пенсійне забезпечення». Вони були направлені, зокрема, на: врегулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий); встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів (абзац п'ятий). Тобто ці норми були направлені на встановлення регулювання інших відносин, а не на зміну чинного регулювання спірних правовідносин.
Положення абзацу п'ятого пп.1 п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами, внесеними Законом України від 31.05.2005р. N 2613-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку», які набрали чинності лише з 01.01.2006р., не поширюються на регулювання спірних відносин, які тривали протягом 2005 року.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що станом на 25.12.2005р. у відповідача утворилася заборгованість перед Управлінням ПФ України в Іршавському районі Закарпатської обл. на суму 7642 грн. 64 коп., а тому заявлений позов підлягає задоволенню.
Покликання апелянта стосовного того, що згідно абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», пп.1 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р., платники фіксованого сільськогосподарського податку не відносяться до осіб, які зобов'язані відшкодовувати витрати пенсійного органа на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є хибним, оскільки зміни до ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» щодо платників фіксованого сільськогосподарського податку були внесені Законом України від 31.05.2005р. № 2613-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств-платників фіксованого сільськогосподарського податку» і набрали чинності лише з 01.01.2006р.
Зміни до пп.1 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду були внесені відповідно до постанови правління ПФ України № 6-1 від 15.05.2006р.
Заявлений ж позов стосується витрат пенсійного органу на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що були виплачені протягом 2005 року.
Щодо тверджень апелянта про неотримання ним відповідних розрахунків, то матеріалами справи доводиться, що позивач протягом 2005 року направляв на адресу апелянта відповідні повідомлення на загальну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, які були отримані АСТЗТ «Прогрес» (а.с.68-77).
Скеровані на адресу позивача розрахунки-повідомлення, складені за формою додатка 6, затвердженого п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р., яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.
Також вказані розрахунки не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.
Не заслуговують на увагу покликання апелянта щодо неотримання ним в порядку ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вимог про стягнення недоїмки, оскільки наведений Закон не передбачає, що заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій виставляється у формі вимоги.
Згідно з п.п.6.4 та 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р.(в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівникам відповідача), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Повідомлення складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Також п.8 згаданої Інструкції чітко передбачені випадки надсилання пенсійним органам страхувальникам вимог про сплату недоїмки (заборгованості зі сплати страхових внесків), серед яких відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не передбачено.
Стосовно доводів апелянта про непідвідомчість розглядуваного спору судам адміністративної юстиції, то колегія суддів виходить з того, що згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як слідує з пп.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001р., ПФ України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФ України № 8-2 від 30.04.2002р., управління ПФ України у районах, містах і районах у містах є органами ПФ України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів ПФ України.
Основні завдання Управління, викладені у п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду. У відповідності до покладених завдань, згідно з пп.6 п.2.2 цього Положення, Управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до ПФ України від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів ПФ України в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
З огляду на викладене, спір, який виникає між пенсійним органом та суб'єктом господарювання стосовно стягнення заборгованості по платежам до ПФ України є публічно-правовим, оскільки виникає за участі суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій.
В частині аргументів апеляційної скарги щодо невизначення судом першої інстанції норм закону, відповідно до якого на розглядувані відносини не поширюється річний строк звернення до суду, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з ч. 15 ст. 106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується
Отже, висновок апелянта щодо спливу строку позовної давності за заявленими вимогами є безпідставним; при цьому помилкове покликання суду першої інстанції на трьохрічних строк для стягнення розглядуваної заборгованості не впливає на правильність винесеного судового рішення.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного сільськогосподарського товариства закритого типу «Прогрес» на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 17.01.2008р. залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Суддя-доповідач: Р.М.Шавель
Судді: О.П.Стародуб
В.М.Каралюс