головуючий суддя І інстанції - Міщенко Г.А.
суддя - доповідач - Геращенко І.В.
Донецький апеляційний адміністративний суд
Іменем України
« 25 » березня 2009 року справа № 2а-482/08/0508
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Малашкевича С.А., Старосуда М.І.
при секретарісудового засідання Грецькій Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Курільчук І.Г. - довір. від 10.03.2009 року б/н
від відповідача - Мартинов М.В. - довір. від 18.09.2007 року № 01/13-4951
від третьої особи - не з'явились
від прокурора - Іванова О.В. - довір. від 12.02.2009 року № 447вих
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора міста Донецька
на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька
від 01.12.2008 року
у справі № 2а-482/08
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “КПК БУД ПЛЮС”
до відповідача Донецької міської ради
третя особа Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області
за участю Прокурора міста Донецька
про визнання дій незаконними, визнання права на набуття земельної ділянки в оренду та зобов”язання усунути перешкоди в отримані в оренду земельної ділянки
Товариство з обмеженою відповідальністю “КПК БУД ПЛЮС” звернулось до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовною заявою до Донецької міської ради, третя особа Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання права на набуття земельної ділянки в оренду та зобов”язання усунути перешкоди в отриманні в оренду земельної ділянки.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 01.12.2008 року у справі № 2а-482/08 (суддя Міщєнко Г.А.) позовна заява задоволена.
19.01.2009 року Прокурор міста Донецька повидомив про вступ за своєю ініциативою до участі у справі.
Прокурором міста Донецька подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що фактично у позивача при зверненні до відповідача з заявою про надання земельної ділянки в оренду виникло лише право на розгляд порушеного у клопотанні питання, тому рішення в частині визнання права на оренду земельної ділянки неправомірне.
В апеляційній скарзі вказується на те, що судом першої інстанції вирішене питання про законні права та інтереси Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, але до участі усправі воно залучене не було.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказав на її безпідставність.
Ухвалою від 13.02.2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучене Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
01.11.2007р. ТОВ “КПК БУД ПЛЮС” звернулось до Донецької міської ради з клопотанням надати в оренду земельну ділянку площею 255 кв.м по бульвару Шевченка в Калінінському районі м. Донецька для будівництва магазину непродовольчих товарів з гостьовою автостоянкою.
Після погодження заяви Донецьким міським головою, питання щодо надання земельної ділянки передано на розгляд постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів Донецької міської ради.
08.11.2007р. на адресу товариства надійшов лист - повідомлення про необхідність розроблення і погодження містобудівного обґрунтування.
По замовленню ТОВ “КПК БУД ПЛЮС” ТОВ “Ейдас” - спеціалізоване проектне підприємство розробило містобудівне обґрунтування можливості розміщення магазину непродовольчих товарів з гостьовою автостоянкою по бульвару Шевченка в Калінінському районі м. Донецька.
Розроблений документ узгоджений з усіма державними органами та органами місцевого самоврядування, про що свідчить:
- висновок Донецького міського управління земельних ресурсів від 17.03.2008 року №05-06-798;
- висновок відділу регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього середовища в Донецькій області від 12.03.2008 року №05/716;
- висновок управління культури і туризму Донецької міської ради від 05.03.2008 року № 01-1/619-3;
- висновок Донецької міської СЕС від 25.02.2008 року № 443/07.
Надалі 08.05.2008 року посадові особи виконавчого комітету Донецької міської ради листом № 01/17-105 відмовили ТОВ “КПК БУД ПЛЮС” в подальшому оформлені документації на отримання зазначеної земельної ділянки в оренду.
Рішенням Донецької міської ради від 28.09.2008 року № 18/12 скасоване рішення міської ради від 24.06.2005 року № 20/16 “Про делегування виконавчому комітету міської ради повноважень по зміні селевого використання земель, узгодженню місць розташування об'єктів на земельних ділянках, передачі у власність, наданню в постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припиненню права користування та власності на земельні ділянки, укладення договорів про передання права власності на земельні ділянки”.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, у скарзі вказується на порушення норм процесуального та матеріального права.
Заявник скарги вважає, що при зверненні до відповідача з заявою про надання земельної ділянки в оренду виникло лише право на розгляд порушеного у клопотанні питання.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України “Про місцеве самоврядування”.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 зазначеного Закону до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальної громади.
Аналогічне право закріплено п. “а” ст. 12 Земельного кодексу Українивід 25.10.2001р.
Відповідно до ст. 116 та 123 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах є субўєктом владних повноважень, на якого Конституцією та Законами України покладені обовўязки щодо передання у власність, надання в постійне користування та оренду, продаж, викуп земельних ділянок, припинення права користування та права власності на ці земельні ділянки, а також узгодження місць розташування об'єктів на земельних ділянках.
Згідно ч. 3 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам зі зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного Кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
Як зазначалось раніше, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.
Згідно ч. 5 ст. 123 Земельного Кодексу України відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем,мпозивачем виконані вимоги зазначеної норми Закону.
Відповідно до ч. 9 ст. 123 Земельного Кодексу України рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно - правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.
Як зазначалось раніше, на заяву позивача виконавчим комітетом Донецької міської ради надана лише письмова відповідь щодо можливості надання земельної ділянки тільки при проведенні аукціону, рішення Донецькою міською радою стосовно надання земельної ділянки або відмови в такому наданні взагалі не приймалось.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона містить вимогу про зобов”язання визнати право на набуття земельної ділянки в оренду та усунути перешкоди в в отриманні в оренду земельної ділянки.
Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.
Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом “Про оренду землі”.
Відповідно до абзацу 1 ст. 16 Закону України “Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).
Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним Кодексом України.
Тобто, законодавством України передбачений певний порядок для надання земельної ділянки в оренду, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання у позивача права на оренду земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Встановивши, що відповідачем порушені права та законні інтереси позивача щодо не вирішення питання про надання земельної ділянки в оренду, суд першої інстанції мав скористатись наданим йому правом вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо передачі зазначеної ділянки в оренду.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в отриманні в оренду земельної ділянки, колегія суддів враховує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист. Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
Позивачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суду жодних доказів існування яких - небудь перешкод для надання йому спірної земельної ділянки в оренду з боку відповідача, тому в цій частині позовна заява задоволенню не підлягає.
За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального, тому підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування", Законом України "Про оренду землі", ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Прокурора міста Донецька на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 01.12.2008 року у справі № 2а-482/08 - задовольнити частково.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 01.12.2008 року у справі № 2а-482/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КПК БУД ПЛЮС” до Донецької міської ради, Виконавчого комітету Донецької міської ради, третя особа Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, за участю Прокурора міста Донецька про визнання дій незаконними, визнання права на набуття земельної ділянки в оренду та зобов”язання усунути перешкоди в отриманні в оренду земельної ділянки - скасувати.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КПК БУД ПЛЮС” до Донецької міської ради, Виконавчого комітету Донецької міської ради, третя особа Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, за участю Прокурора міста Донецька про визнання дій незаконними, визнання права на набуття земельної ділянки в оренду та зобов”язання усунути перешкоди в отриманні в оренду земельної ділянки - задовольнити частково.
Зобов”язати Донецьку міську раду розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КПК БУД ПЛЮС” про надання в оренду земельної ділянки для розміщення магазину непродовольчих товарів з гостьовою автостоянкою по бульвару Шевченка в Калінінському районі м. Донецька.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного провадження вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 13.03.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 18.03.2009 року.
Головуючий суддя І.В.Геращенко
Судді С.А.Малашкевич
М.І.Старосуд
З оригіналом згідно
головуючий І.В.Геращенко