Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С. Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
Україна
Іменем України
«31» березня 2009 року справа № 2-а-4084/08/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддіСтаросуда М.І.
суддів:
при секретарі
за участю представника позивачаГаврищук Т.Г., Білак С.В.
Кірсановій М.В.
Мілованова О.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу
Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від14 листопада 2008 року
по справі№ 2-а-4084/08
за позовомДочірнього підприємства «Ніколь»
до
третя особаЛенінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську
Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Луганської області
провизнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2007 року та скасування його, -
Дочірнє підприємство «Ніколь» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2007 року та скасування його.
Ухвалою від 01 жовтня 2008 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучена Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Луганської області.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року у справі № 2-а-4084/08 позовна заява задоволена у повному обсязі, внаслідок чого, визнано протиправним та скасовано рішення від 11 грудня 2007 року №0001932340Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про застосування до Дочірнього підприємства «Ніколь» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 500,00 грн.
Ленінською МДПІ в м. Луганськуподана апеляційна скарга, в якій відповідач просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій, які оспорювались, прийняті по факту встановлення порушень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, на підставі чинного законодавства України, тому у суду першої інстанції не було законних підстав для скасування такого рішення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином. Відповідач надав клопотання про розгляд справи без участі представника інспекції.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Позивач - ДП «Ніколь» знаходиться на обліку платників податків у Ленінській МДПІ в м. Луганську. Одним з видів діяльності позивача є діяльність організації азартних ігор.
23 листопада 2007 року Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Луганської областіу відповідності до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509-ХП), Закону України «Прозастосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР та згідно з планом-графіком проведення перевірок СПД на листопад 2007 року проведено виїзну документальну перевірку контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності господарської одиниці ДП «Ніколь» - залу гральних автоматів, що розташований за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Генерала Потапенка, 117, про результати якої складено акт №12090077/2340 від 23.11.2007 року.
Згідно акту перевірки, діяльність ДП «Ніколь» здійснюється на підставі ліцензії на заняття гральним бізнесом серії АВ №082912 від 26.04.2006 року, яка дійсна по 25.04.2011 року, а також 20 торгових патентів, виданих ДПІ у м. Лисичанську Луганської області, щоквартальна сплата за які становить 350 грн. за кожний. Також зазначено про відсутність реєстратора розрахункових операцій, та про те, що розрахункові квитанції не реєструвались.
Перевіркою встановлено факт реалізації послуг, а саме розрахункова операція на суму 50,00 грн. здійснена без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документу.
На підставі акту ДПІ у м. Лисичанську Луганської областізроблено висновок про порушення ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, а саме: п. 1 - проведення розрахункової операції без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій, а також п. 2 - особі, яка отримала вказану послугу розрахунковий документ відповідної форми не надано.
На підставі висновків зазначеного акту заступником начальника Ленінської МДПІ в м. Луганську прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до ДП «Ніколь» від 11.12.2007 року №0001932340 у сумі 500,0 грн.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509/-XII (із змінами та доповненнями).
Згідно п. 4 ст. 10 цього Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України.
Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, виходив з того, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України №265/95-ВР, в розділі 5 якого визначена відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Значення термінів "розрахункова операція", "розрахунковий документ" та "реєстратор розрахункових операцій" визначенні в статті 2 Законом №265/95-ВР. З акту перевірки (а.с.22,23) вбачається, що реєстратор розрахункових операцій у позивача на об'єкті, який перевірявся, відсутній і це унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій за не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" від 07.02.2001 року №121 (далі - Постанова №121) був встановлений термін фіскалізації гральних автоматів з 31.12.2006 року.
Відповідно до п.2 Постанови №121, Міністерство промислової політики України було зобов'язано забезпечити у строк до 01.20.2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що нормативно обґрунтовані технічні вимоги до автоматів з продажу товарів (послуг), а також запам'ятовуючі пристрої (фіскальна пам'ять) для оснащення діючих автоматів відсутні, оскільки вимога п. 2 Постанови №121 не виконана і на даний час вищезазначені запам'ятовуючі пристрої з фіскальними функціями для гральних автоматів не розроблені. В той же час держава дозволяє суб'єктам господарювання використовувати гральні автомати таких моделей, що підтверджується наявністю у позивача ліцензії серії «АВ» № 082912 від 26.04.2006 року, дійсної по 25.04.2011 року та патентами.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що використання суб'єктами господарювання в діяльності гральних автоматів моделей, які не оснащені фіскальними пристроями, не утворює порушень п.1,2 ст.3 Закону № 265/95-ВР, тому що моделі цих гральних автоматів технічно не можуть бути пристосовані до фіскалізації, що визнається державою.
Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачеві штрафних санкцій.
Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути змінено чи скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються.
Керуючись ст.ст.167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року у справі № 2-а-4084/08 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року у справі № 2-а-4084/08 - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі - з 01.04.2009 року.
Головуючий
Судді