АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА
Справа № 22-11839 Головуючий у1-й інстанції - Фролов М.О.
Доповідач - Пікуль А.А.
20 серпня 2013 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Прокопчук Н.О.
Мазурик О.Ф.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Київенерго", про виселення,-
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року у повному обсязі відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Київенерго", про визнання за ОСОБА_4 права користування квартирою АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_5 із даного житлового приміщення.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту судової перевірки, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_4 право користування квартирою АДРЕСА_1 з одночасним виселенням ОСОБА_5 з указаної квартири (а.с. 106-107).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представників позивача, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, пояснення відповідачки, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Житловий будинок для малосімейних за адресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та обліковується на балансі філіалу "Енергосервіс" ПАТ "Київенерго". Указаний будинок не є сімейним гуртожитком.
Рішенням комісії з надання права користування жилою площею у гуртожитках ПАТ "Київенерго" (протокол № 03/2012 від 4 квітня 2012 року) було надано дозвіл на укладення з позивачкою договору користування житловою площею квартири АДРЕСА_1.
28 травня 2012 року ОСОБА_4 отримано ордер №10 на право зайняття приміщення за адресою АДРЕСА_1, який було оформлено директором філіалу "Енергосервіс" ПАТ "Київенерго".
Указаний ордер виданий з порушенням ст. 53 ЖК України та Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, а тому цей доказ відхилений судом, як такий, що не може підтверджувати право позивача на вселення у спірне житлове приміщення.
Крім того, рішення комісії з надання права користування жилою площею у гуртожитках ПАТ "Київенерго" (протокол № 03/2012 від 4 квітня 2012 року) було в подальшому скасоване органом, який його ухвалив.
За встановлених обставин суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого ОСОБА_4 позову про визнання за нею права користування житлом та виселення відповідачки із спірного житлового приміщення.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги позивачки щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом (не застосування до спірних правовідносин) норм матеріального права - ч.1 ст. 128, ст. 129 ЖК України, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки указані положення житлового законодавства регулюють порядок надання житлової площі у гуртожитку, в даному ж конкретному випадку судом першої інстанції на підстав і наявних у справі письмових доказів правильно встановлено, що будинок для малосімейних за адресою: АДРЕСА_1 є житловим будинком, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва та не має статусу сімейного гуртожитку (а.с. 11-12, 37).
Посилання апеляційної скарги на те, що судом не наведено правомірності правового обґрунтування зайняття відповідачкою спірної жилої площі та проживання на ній, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.
ОСОБА_5 надала суду письмові докази - договори з власником будинку, на підставі яких вона проживає у спірному житловому приміщенні (а.с. 41-52), судом першої інстанції правильно встановлено, що наданий позивачкою на підтвердження своїх вимог ордер №10 на право зайняття приміщення за адресою АДРЕСА_1, який було оформлено директором філіалу "Енергосервіс" ПАТ "Київенерго", не може підтверджувати право позивача на вселення у спірне житлове приміщення.
За таких обставин право оспорювати правомірність проживання ОСОБА_5 у спірному житловому приміщенні належить власнику цього житлового приміщення.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності обставинам справи висновків суду в частині надання позивачкою суду копії чи оригіналу ордеру на вселення є безпідставними, базуються на неправильному розумінні позивачкою змісту рішення суду. Так суд у своєму рішенні надав оцінку ордеру №10 на право зайняття приміщення за адресою АДРЕСА_1, який було оформлено директором філіалу "Енергосервіс" ПАТ "Київенерго", і вказав, що указаний ордер виданий з порушенням ст. 53 ЖК України та Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470. Після цього суд зазначив, що оригіналу чи копії ордера, виданого відповідно до указаних правових норм, позивачка суду не надала.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга ОСОБА_4 не містить.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.303, 307-308, 313-315, 318 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Пікуль А,А.
Судді: Прокопчук Н.О.
МазурикО.Ф.