1[1]
16 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Чорного О.М.,
суддів - Лук'янець Л.Ф., Ковальської В.В.,
за участю:
прокурора - Отроша В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2013 року, -
Цією постановою кримінальну справу щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, повернуто прокурору Шевченківського району м. Києва для організації додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачуються в тому, що він 16 березня 2012 року приблизно о 16 годині, перебуваючи на площі Вокзальній, 1 в м. Києві, звернув увагу на ОСОБА_2, який перебував поряд. Побачивши ОСОБА_2 та вважаючи, що у нього можуть знаходитись гроші та цінності, у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, діючи відкрито для ОСОБА_2 та оточуючих, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, яке виявилось в тому, що підсудний, підійшовши до ОСОБА_2, наніс йому один удар рукою в обличчя та один удар ногою в тулуб, внаслідок чого завдав останньому фізичного болю, після чого з лівої нагрудної кишені куртки ОСОБА_2 відкрито викрав приватне майно ОСОБА_2, а саме: - мобільний телефон марки «Самсунг д 880 дуос» вартістю 200 грн. з сім-карткою оператора «МТС», яка матеріальної цінності не має, на рахунку знаходилось 8 грн.; - гроші в сумі 870 грн., всього викрав майна на загальну суму 1078 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Повертаючи справу на додаткове розслідування суд першої інстанції послався на наявність істотної неповноти та однобічності досудового слідства, які не можуть бути усунуті судом, а саме на недотримання слідчим і прокурором вимог ст. 22 КПК України, так як в ході досудового слідства не було вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Неповноту і однобічність суд вбачав у невстановлені суттєвих обставин вчинення злочину, а саме органами досудового слідства: пред'явлено неконкретне обвинувачення, зокрема, вартість викраденого майна зазначено тільки зі слів потерпілого та не встановлена вартість сім-карти оператора мобільного зв'язку «МТС»; не проведено відтворення обстановки та обставин події між потерпілим та обвинуваченим; наявні протиріччя в протоколі допиту потерпілого, в показах обвинуваченого та потерпілого. Крім того, районний суд зазначає, що не може усунути зазначені протиріччя в судовому засіданні, оскільки потерпілий на неодноразові виклики до суду не з'являвся. Неодноразово виносились постанови про примусовий привід потерпілого, які не виконувались, та направлялись судові доручення щодо встановлення місця перебування потерпілого, але жодних документів щодо виконання цих постанов суду не надходило. Також, не виконувались численні постанови про привід свідків, які були присутніми безпосередньо при конфлікті, який виник між підсудним та потерпілим.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу повернути до районного суду на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Зокрема, на його думку, неконкретність пред'явленого обвинувачення щодо вартості викраденого майна та вартості сім-картки оператора мобільного зв'язку «МТС» можливо усунути шляхом надання судових доручень. Також, вказує, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо яких не виконувалась постанова про примусовий привід проживають у Закарпатській області, а суд направляв їх на виконання до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, працівники якого, на його думку, не мали можливості особисто здійснити привід, а тому вважає, що вказана неповнота досудового слідства може бути усунута в судовому засіданні.
Відповідно до п. 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України від 13.04.2012 року, апеляційні та касаційні скарги у кримінальних справах, розгляд яких судом першої інстанції не завершено до набрання чинності цим кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто на підставі положень КПК України 1960 року.
Тому, оскільки дана кримінальна справа надійшла на розгляд до суду першої інстанції 11.05.2012 року і була розглянута судом 04.06.2013 року, апеляція прокурора підлягає розгляду судом апеляційної інстанції у порядку, передбаченому положенням КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав апеляцію такою, що підлягає задоволенню, захисника підсудного, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві було встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 141). Однак не має жодних доказів того, що потерпілий повідомлявся про розгляд справи по обвинуваченню ОСОБА_1 в районному суді.
Крім того, свідки ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2; та ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_3. (т.1 а.с.141). Як вбачається з матеріалів справи, постанови про привід свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 197, 207, 213, 225, 234) доручались Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві, який територіально не відноситься до Закарпатської області, а тому не міг вчинити привід вказаних свідків.
Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на формальність дій щодо виконання постанови суду про привід та не вжив належних заходів для встановлення всіх обставин справи.
Тобто, суд доручив виконання постанови про привід свідків Шевченківському РУ ГУ МВС України, які територіально не спроможні вчинити привід свідків в Закарпатській області.
Отже, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при розслідуванні справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, була допущена саме така неправильність та неповнота досудового слідства, яка не може бути усунута судом.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про обґрунтованість посилань прокурора на те, що неконкретність пред'явленого обвинувачення щодо вартості викраденого майна та вартості сім-картки оператора мобільного зв'язку «МТС» можливо усунути шляхом надання судових доручень, оскільки такі висновки суду без вжиття усіх необхідних заходів дослідження обставин справи є передчасними та належним чином не вмотивованими, а тому вважає, що слід задовольнити апеляцію прокурора, а постанову суду скасувати, повернувши справу до районного суду на новий судовий розгляд.
В ході нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене в ухвалі, вжити усіх належних заходів для з'ясування місця знаходження потерпілого та приводу свідків, прийняти по справі законне, і обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального і кримінально-процесуального закону.
Керуючись п. 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України від 13.04.2012 року та ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2013 року, про повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1, у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, прокурору Шевченківського району м. Києва для організації додаткового розслідування - скасувати, а матеріали справи повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
.
Судді:
ЧорнийО.М. Лук'янець Л.Ф. КовальськаВ.В.
Справа №11/796/1538/2013
Категорія КК: ч. 2 ст. 186 КК України
Головуючий у першій інстанції - Лінник О.П.
Доповідач: Чорний О.М.