03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 22-4651/2013 Головуючий у І інстанції Борденюк В.В.
Доповідач Побірченко Т.І.
31 липня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Кабанченко О.А., Левенця Б.Б. при секретарі Охневській Т.В.
за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 424 130,85 грн. та судових витрат, посилаючись на те, що у період з листопада 2008 року до жовтня 2011 року він перерахував дану суму коштів у рахунок погашення її зобов'язань за кредитним договором.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 424 130,85 грн., а також 3 219 грн. судового збору, 1 600 грн. витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що деякий час перебувала у близьких стосунках з позивачем, вони разом проживали, боргових зобов'язань перед позивачем не має, ОСОБА_3 мав бажання купити її квартиру АДРЕСА_1 та запропонував передати йому всі права та обов'язки по виплаті кредитного договору з подальшим переоформленням вказаної квартири на його ім'я, оскільки у нього не було коштів на придбання квартири одразу і його влаштовувало придбання квартири в кредит. 18.11.2008 року він отримав від неї довіреність на право володіння, користування квартирою, ключі, всі документи на квартиру, нотаріально посвідчену згоду її чоловіка на продаж квартири. В той же день ОСОБА_3 виселив квартиранта, який там проживав та платив їй квартплату та вступив у володіння та користування вказаною квартирою, поселив там своїх квартирантів, які сплачували йому квартирну плату. ОСОБА_3 повернув ОСОБА_1 20000 доларів її витрат по кредитному договору та ремонту квартири, а залишок по кредиту 65000 доларів мав сплачувати регулярно. Посилається на те, що сторони домовилися, що переоформлення права власності на квартиру на позивача відбудеться як тільки кредит буде погашений або ОСОБА_3 переоформить кредит на себе. Вона надала ОСОБА_3 розписки, що не претендує на квартиру та не матиме до нього претензій в подальшому та зобов'язалася переоформити квартиру на нього. До листопада 2011 року позивач володів та користувався квартирою на свій розсуд, а в грудні 2011 року звернувся до неї з проханням підписати нотаріальну заяву, що він вносив та в подальшому вноситиме свої власні кошти на погашення кредиту, яку вимагає банк для подальшого переоформлення кредиту на нього. В подальшому їй стало відомо, що ОСОБА_3 отримав відмову банку в проведенні заміни боржника за кредитною угодою з підстав його фінансової неспроможності. ОСОБА_3 погашав кредит з коштів, отриманих від здачі в оренду вказаної квартири. Зазначає, що ніколи не брала на себе зобов'зань щодо повернення ОСОБА_3 коштів, оскільки між ними був укладений усний договір з відкладальною умовою про купівлю позивачем її квартири, на його виконання вона передала ОСОБА_3 документи на квартиру, довіреність, ключі, він отримував дохід з її квартири та цими коштами сплачував кредит. Проте, в порушення вищевказаних домовленостей ОСОБА_3 перестав сплачувати кредит, у зв'зку з чим утворилася заборгованість по кредиту, для погашення якої вона продає майно, від своїх зобов'язань переоформити квартиру на позивача ніколи не відмовлялася.
Заперечуючи проти апеляційної скарги представник позивача посилається на те, що відповідач визнає факт сплати ОСОБА_3 вказаної в рішенні суми на погашення кредиту, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, вважає, що апеляційна скарга подана з порушенням встановленого законом строку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно ), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Обов'язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналася про безпідставність одержання цього майна.
Відповідно до змісту ст. 1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Встановлено, що у листопаді 2008 року між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі позивачем у відповідача однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка знаходилася в заставі за іпотечним договором УКРСИББАНКУ, оскільки ОСОБА_1 не мала змоги погашати кредит. Бажаючи придбати квартиру позивач сплатив ОСОБА_1 грошові кошти, які вона на той час сплатила по кредиту в сумі 20000 доларів США та почав сплачувати платежі за її кредитним зобов'язанням, намагаючись в подальшому перевести на себе зобов'зання боржника за кредитним договором. Для цього отримав від відповідача документи на квартиру, довіреність на право користування, володіння та розпорядження вказаною квартирою, згоду чоловіка ОСОБА_1 на її продаж, ключі від квартири та став нею користуватися на свій розсуд. З листопада 2011 року перестав погашати кредит, а в березні звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення сплачених ним коштів у розмірі 424130,85 грн., вважаючи сплачені ним кошти безпідставно набутим ОСОБА_1 майном, а себе потерпілим.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимагає стягнення з відповідача коштів, що сплачені відповідно до його доброї волі, він робив це свідомо, ні в чому не помилявся, він та відповідач жодним чином не домовлялися про повернення цих коштів. Ці кошти сплачувалися позивачем банку протягом тривалого часу - трьох років, позивач на підставі нотаріально посвідченої довіреності користувався квартирою (а.с.16), мав згоду на її продаж чоловіка відповідача (а.с.19), звертався з письмовою заявою до начальника відділення №342 УКРСИББАНКУ Гончарова Т.В. про переоформлення прав власності на квартиру, посилаючись на те, що з 18 листопада 2008 року всі документи на вказану квартиру ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 після отримання від нього суми першого внеску в банк на отримання кредиту та вартість проведення косметичного ремонту, про що свідчить розписка ОСОБА_1 від 18.11.2008 року, для подальшого переоформлення права власності на ОСОБА_3 та розрахунку з УКРСИББАНКОМ по договору іпотеки, просив провести переоформлення договору іпотеки на умовах видачі кредиту ОСОБА_1 та переоформлення прав власності на квартиру (а.с.18), на що отримав відповідь, що питання буде розглянуто повторно при умові надання повного пакету документів, оскільки банк повинен об'єктивно оцінити реальну спроможність нового позичальника у подальшому належним чином виконувати свої зобов'язання за кредитною угодою, а також рівень ризиків банку, спричинених такою зміною (а.с.17).
Вищезазначене підтверджує добру волю і бажання ОСОБА_3 сплачувати банку кошти в погашення кредиту ОСОБА_1, оскільки він достеменно знав, що відповідач не має можливості сплачувати кредит і бажає продати квартиру, він зобов'язався допомогти в продажу, намагаючись переоформити її на себе, віддав ОСОБА_1 вартість першого внеску і став користуватися квартирою на власний розсуд, отримуючи доходи від її здачі для оплати кредиту. ОСОБА_1 не збагатилася за рахунок ОСОБА_3, а навпаки через порушення ним домовленостей змушена погашати заборгованість по кредиту, продавати майно для її погашення. До цього часу ОСОБА_3 не повертає ОСОБА_1 документи на квартиру.
Колегія вважає, що кошти, сплачені позивачем, не є безпідставно набутим ОСОБА_1 майном, а до правовідносин, що виникли між сторонами, ст. 1212 ЦК України застосуванню не підлягає..
Керуючись ст.ст. 218,307,309,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-