ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа №910/13236/13 05.08.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"
до Комунального підприємства "Київпастранс "
про стягнення 110 901,63 грн.
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Петришина А.М. за довіреністю;
від відповідача: Рощахівська С.А. за довіреністю.
11.07.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшли позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач виконує зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2012 №420492 неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/13236/13. Розгляд справи призначено на 05.08.2013.
В судове засідання з'явились представники сторін у справі №910/13236.
Представник позивача в судове засідання з'явився, з відзивом відповідача погодився.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав документи для долучення їх до матеріалів справи, позовні вимоги визнав частково та просить суд розстрочити виконання рішення.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі за текстом - ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", позивач) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (далі за текстом - КП "Київпастранс", відповідач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від №420492 (далі за текстом - Договір).
Згідно з пп. 1.1, 1.2, 2.1 Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо на опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, яку відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі. Визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється по максимальним годинним тепловим навантаженням, що визначені даним Договором, по кожному параметру теплоносія.
Відповідно до п.6.4, 6.5 Договору відповідач щомісячно з 07 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табулеграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 25 числа поточного місяця. Розрахункові документи відповідач отримує у позивача під підпис уповноваженої особи.
Позивач зазначає, що за період з 01.12.2012 по 01.05.2013 відповідачем за Договором було отримано теплову енергію, вартість якої складає 347 780,13 грн. Однак свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач виконує неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі, оскільки ним сплачено лише 211 200,00 грн. (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи). На підставі вищезазначеного, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" наголошує увагу суду на тому, що результатом неналежного виконання Відповідачем умов Договору є виникнення за період з 01.12.2012 по 01.05.2013 заборгованості за спожиту теплову енергію, яка станом на 01.05.2013 складає 103463,27грн., що підтверджується особистими картками (табулеграми), довідкою про розрахунок суми боргу.
Пунктом 9.2. Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Відповідно до розрахунку позивача, розмір пені становить 6 127,14 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку позовних вимог становить 1125,32 грн.
З огляду на вищевказане, позивач також наголошує на тому, що відповідно до розрахунку позовних вимог, 3% річних з простроченої суми становить 1 185,90 грн.
Відповідач із зазначеним позовом погоджується частково. У відзиві на позовну заяву зазначає, що суму основного боргу за спожиту теплову енергію, з урахуванням інфляційної складової та 3% річних визнає і повідомляє, що заборгованість виникла через несвоєчасне та не в повному обсязі фінансування з бюджету витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів.
Одночасно, відповідачем надано детальний контррозрахунок суми пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за Договором, згідно з яким сума пені за період нарахування становить 5 472,46 грн.
З урахуванням викладеного, відповідач зазначає, що загальна сума позову має становити 110 246,95 грн., а сума судового збору відповідно пропорційно - 2 204,94 грн.
З огляду на викладене, ознайомившись із розрахунком пені, зазначеному у відзиві КП "Київпастранс" позивач погодився з розрахунком пені та суми судового збору, зазначених у відзиві на позовну заяву ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", щодо вказаної суми не заперечує.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вже було встановлено судом, 01.11.2012 між ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" та КП "Київпастранс" було укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420492.
Відповідно до п.1.1 Договору, ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність КП "Київпастранс" теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.11.2012 по 31.10.2013 у кількості 8167,827 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 4,025 Гкал/год.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що КП "Київпастранс" зобов'язується прийняти "Товар" (відповідно до Договору, товар - теплова енергія у вигляді гарячої води) та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" послуг за Договором та отримання їх КП "Київпастранс" між сторонами було складено Акти виконаних робіт №12/2012-420492 від 31.12.2012, №1/2013-420492 від 31.01.2013, №2/2013-42492 від 28.02.2013, №3/2013-420492 від 31.03.2013, №4/2013-420492 від 30.04.2013 на загальну суму 347 780,13 грн. (належним чином засвідчені копії актів містяться в матеріалах справи).
Відповідачем сплачено 211 200,00 грн. за спожиту теплову енергію, що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок, що містяться в матеріалах справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання позивачем КП "Київпастранс" послуг за Договором на відповідну суму.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексуУкраїни передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 420492 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2012 в розмірі 103 463,27 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 125,32 інфляційної складової боргу, 3% річних у сумі 1 185,90 грн., пеню у сумі 6 127,14 грн., 2 218,03 грн. судового збору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 1-2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами ст. 625 Цивільного кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Суд встановив, що розрахунок 3% річних, інфляційних збитків, наданий позивачем є вірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України. Відповідачем було надано детальний розрахунок пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за Договором, відповідно до якого сума пені складає 5 472,46 грн. Позивач погодився із даною сумую. Судом перевірено розрахунок суми пені відповідача, з огляду на що суд прийшов до висновку, що такий розрахунок є вірним та відповідає нормам закону.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року № 5515-VI, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
У відповідності до платіжного доручення №167138 від 05.06.2013 року позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2 218,03 грн. Керуючись нормами чинного законодавства України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, підлягають стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 2 204,94 грн.
01.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від відповідача в якому зазначено, що КП "Київпастранс" є збитковим підприємством, що підтверджується звітами про фінансові результати діяльності підприємства за 2008 - 2012 та за 6 місяців 2013, а відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів з бюджету проводиться несвоєчасно і не в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на 4 місяці таким чином:
1. Серпень 2013 - 28 000,00 грн.
2. Вересень 2013 - 28 000,00 грн.
3. Жовтень 2013 - 28 000,00 грн.
4. Листопад 2013 - 28 451,89 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
В Роз'ясненнях від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" Вищий господарський суд України довів до відома Господарським судам України те, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою ж для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Дослідивши викладені відповідачем в клопотанні обставини для розстрочення рішення суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання №681 від 01.08.2013 "Про розстрочку викання рішення суду" КП "Київпастранс".
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, р/р 2600800102840 в ПАТ КБ "Хрещатик" м. Києва, МФО 300670, код ЄДРПОУ 31725604) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 37739041, р/р №26004011750301 в ПАТ "Альфа-банк", МФО 300346) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 103 463,27 грн. боргу за спожиту теплову енергію (сто три тисячі чотириста шістдесят три гривні 27 копійок); 125,32 грн. інфляційної складової боргу (сто двадцять п'ять гривень 32 копійки); 3% річних у сумі 1 185,90 грн. (одна тисяча сто вісімдесят п'ять гривень 90 копійок); пеню у сумі 5 472,46 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 46 копійок); судовий збір у сумі 2 204,94 грн. (дві тисячі двісті чотири гривні 94 копійки).
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ.
Клопотання Комунального підприємства "Київпастранс" №681 від 01.08.2013 «Про розстрочку викання рішення суду» - задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 у справі №910/13236/13 в частині стягнення основного боргу та судових витрат по справі №910/13236/13 на 4 (чотири) місяці згідно наступного графіку:
1. Серпень 2013 - 28 000,00 грн.
2. Вересень 2013 - 28 000,00 грн.
3. Жовтень 2013 - 28 000,00 грн.
4. Листопад 2013 - 28 451,89 грн.
Разом: 112 451,89 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09.08.2013.
Суддя Ю.В. Цюкало